Пахне паленим: кому вигідно знищувати Київ?

Перманентні підпали історичних будівель в Києві не можуть не привертати увагу. Але тільки не з боку столичної влади, котра стоїть осторонь руйнації міста.

Традиція зносити в Києві пам’ятки архітектури у вихідні дні була закладена, мабуть, років із десять тому. В кожному разі один з гучних інцидентів стався у ніч проти понеділка 10 жовтня 2007 року – тоді дирекція Києво-Печерського заповідника не дорахувалася на ранок… в`їздних воріт. Вони були зведені у 1850 році, пережили і німецьку окупацію, і радянську боротьбу з «опіумом для народу», але пали під натиском ділків, котрі вели й ведуть в Лаврі незаконне будівництво й котрим ті ворота, вочевидь, заважали.  

Як показує практика, у таких випадках старовину не рятує навіть те, що та чи інша будівля занесена до переліку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. А щодо вихідних днів, то їх обирають тому, що у свята легше ламати й крушити – за пам’ятки ніхто не вступиться, їх лише оплакуватимуть постфактум в понеділок. От чому чотири «конституційні» вихідні мене, наприклад, лякають – після них невідомо, чи лишиться Київ на місці. Хоча, якщо говорити серйозно, то руйнація старого Києва відбувається незалежно від календаря.

Минулої суботи (знову вихідний день!) пожежники гасили вогонь у київському п’ятиповерховому відселеному будинку №12-14 на вулиці Хмельницького. Будівля є пам’ятником історії, архітектури та містобудування місцевого значення і горить уже не вперше – два з половиною роки тому стався обвал, в результаті чого загинуло двоє людей. Київські пожежі – то окрема новела, я давно веду їм облік, вчергове дивуючись тому, скільки цинізму та пофігізму намішано у ставленні до столиці з боку місцевої влади.

Якщо відмотати плівку назад й згадати недавні події, то попереднього разу Київ палав в грудні 2017-го. Тоді горів будинок на розі вулиць Волоської та Іллінської. Про цю споруду виходив сюжет у програмі «Схеми», спільному проекту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший». Однак навіть така відомість будинку не допомогла – він вигорів достатньо капітально для того, аби це вплинула на його подальший статус.

«Ця садиба на початку ХІХ століття була пов’язана з історією Києво-Братського монастиря. Потім належала представнику відомої київської родини підприємців, домовласників Дехтерьових. На другому поверсі, на балконі, – там він зараз закритий банером «Продається» – ще збереглася балконна решітка з вензелем домовласника – купця Шишкіна. Саме на його замовлення в 1870 роках цей будинок був зведений». А для Києва – це давні будинки», – розповіла «Схемам» історик і пам’яткознавець Олена Мокроусова.

А депутатка Київради VII скликання Олена Терещенко додала, що землекористувачем – з 2006 року – є ТОВ «Поділ бізнес», котре не думало й не думає виконувати охоронний договір, під яким саме ставило підпис. Будинок свідомо доводили до руйнації, й тепер, після пожежі, з нього можуть зняти охоронний статус, а саму будівлю приректи на знос.

Цікаво, що за словами близького до Кличка Олексія Рєзнікова (заступника голови КМДА), це далеко не перший інцидент за участю ТОВ «Поділ Бізнес». Рєзніков твердить, що згадане товариство є власником й нещасного будинку на Щекавицькій, 19/33, котрий регулярно палає, починаючи з 2007 року. Наразі це найбільш зруйнована у місті старовинна будівля, де, власне, не лишилося вже нічого «живого». Остання велика пожежа у ній мала місце в 2014-му, й коли мешканці сусідньої вулиці Межигірської почали обривати телефони міських служб, їм порадили звертатися… до міліції, адже тільки вона має право увійти на територію приватної власності.

Ще одна промовиста пожежа сталася влітку 2017 року – на розі Хрещатику та Богдана Хмельницького. Горіло те, що лишилося від колишнього Центрального гастроному – підпал, як і в інших двох випадках, почався з даху. Адже саме так досягаються найбільші збитки – якщо говорити про злий умисел, звісно. Будівля, яку звели у 1874 році під готель «Кане» (і де у 1918-му жив Павло Скоропадський) і яка також пережила німецьку навалу 1941 року та підпал Хрещатику радянською армією, згоріла у війні за дорогущу київську нерухомість.

Відомо, що власники будинку постійно змінювались та ніяк не могли узгодити плани його реконструкції. В новому Центральному гастрономі мало бути 12 поверхів. Історичну будівлю під егідою «реставрації» та «реконструкції» планували перетворити на висотку, яка разом з оновленим ЦУМом мала б створювати «архітектурний ансамбль». Генеральним інвестором проекту реконструкції будівлі колишнього Центрального гастроному виступала британська інвесткомпанія «Голден Рок», інтереси якої представляє в Україні Володимир Дейнега – колишній депутат Київради та власник мережі «Арго».

Однак щось, очевидно, пішло не так. Чи то із помсти, чи для прискорення процесу перетворення будинку на 12-поверхового монстра, колишній Центральний гастроном змусили корчитися у вогні та диму. У день пожежі Печерський суд (що знаходиться у дворі) з переляку евакуювався, хоч мав би натомість засудити даний підпал та його ініціаторів. Але справу цю ніхто не розслідував та й розслідувати не збирається. А відтак що саме сталося зі знаменитою будівлею – наразі невідомо.

Невідомо й що буде з іншою пам’яткою, котра, щоправда, не горіла, але потерпає не менше від своїх підпалених «сестер». Мова про фасад історичної будівлі, де жив Ігор Сікорський, який обвалився ще два місяці тому і чия проблема так і не була вирішена. Міська влада Києва не доклала жодних зусиль для реставрації або ремонту цього будинку. Бездіє й департамент культури КМДА, чий прямий обов’язок – опікуватися пам’ятками архітектури.

Новий мер і новий глава КМДА має змусити працювати всі департаменти держадміністрації або ж розігнати їх через бездіяльність. Головне, аби спадщина старого Києва (чи то пак те, що від неї ще лишилося) була захищена. Втім, «новий» Київ занепадає не менш швидкими темпами: цього тижня містяни запостили в соцмережах, як обсипається міст над проспектом Бажана. Дещо раніше йшлося про те, що Міст метро може обвалитися будь-якої миті. Ще раніше (в квітні цього року) обвалилися частина мосту в районі метро Видубичі. А взимку 2018-го руйнування зазнали мости над Шулявкою та над трасою швидкісного трамваю.

Всі вони – за метким висловом київського мера – «втомилися». Проте втома ця сягає далі, аніж це уявляє Кличко. Мости втомилися руйнуватися, пам’ятки архітектури – горіти, а кияни в цілому дуже сильно втомилися від теперішнього градоначальника та його команди. Якщо ця втома збережеться неторканою до 2020 року, то шанс на відпочинок випаде якраз самому Кличку. Втім, хтозна, можливо, саме цього він і прагне?..