Аналіз деяких положень законопроекту щодо захисту авторського права ч2

Станом на 14.12.2015 р. проект  Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет» (далі – Законопроект) доопрацьовано і схвалено Кабінетом Міністрів України, передано до Верховної Ради України та зареєстровано за № 3353 від 23.10.2015 р.

Законопроектом передбачається пункт 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) після слова “провадження” доповнити словами “, а також відтворення творів нотаріусом з метою забезпечення доказів в Інтернеті,”. При цьому у частині 1 статті 21 Закону зазначено, в яких випадках допускається вільне використання твору, - б ез згоди автора (чи іншої особи,  яка має авторське  право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і дже рела запозичення. При цьому на практиці ім ’ я автора не завжди вказується, і встановити його не виявляється можливим. За таких умов (відсутності імені автора) я маю сумніви у тому, що нотаріус вчинить таку нотаріальну дію, як забезпечення доказів в Інтернеті. Судова практика з цього питання різноманітна. З одного боку суди вважають, що в разі незазначення імені автора стаття 21 Закону щодо вільного використання творів не може бути застосована. З іншого боку суди вважають, що якщо особа не зазначила імені автора, але зробила все, що від неї залежить для встановлення імені автора, то така особа не може бути притягнута до відповідальності за порушення статті 21 Закону. Виникає питання, як це пояснювати нотаріусу. У звязку з цим я вважаю, що доповнювати необхідно не статтю 21 Закону, а доповнювати необхідно Закон окремою статтею, в якій буде зазначено, що не вважатиметься порушенням прав автора (чи іншої особи,  яка має авторське  право) відтворення творів нотаріусом, якщо при цьому вказано лише джерело запозичення, тобто в даному випадку певний веб-сайт.

Законопроектом передбачається доповнення Закону статтею 52^{1 ,} відповідно до частини 1 якої суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав або його уповноважений представник у разі виявлення інформації, що, на його думку, порушує його авторське право і (або) суміжні права в Інтернеті, незалежно від вжиття інших способів захисту своїх прав, має право звернутися до власника веб-сайту із скаргою, яка містить вимогу щодо видалення або унеможливлення доступу до цієї інформації.

Я вважаю, що «думки»  суб’єкта авторського права та/або суміжних прав або його уповноваженого представника недостатньо, інакше ми можемо стикнутись з численими зловживаннями. Вважаю, що такі особи повинні надавати копії документів, які б підтверджували, що вони мають авторські та/або суміжні права на певні об’єкти права інтелектуальної власності. Такі особи повинні мати такі документи. Крім того, такі особи все одно подаватимуть їх до суду в якості додатків до позовної заяви, інакше доступ до інформації буде відновлено власником веб-сайту або постачальником послуг хостингу (за певних умов).

Законопроектом передбачається доповнення Закону статтею 52^{1 ,} відповідно до частини 12 якої скарга, зазначена у частині першій цієї статті, повинна бути надіслана власнику веб-сайту та (або) постачальнику послуг хостингу електронною поштою з накладенням електронного цифрового підпису.

Вважаю, що вимога про надіслання скарги лише електронною поштою і з обов’язковим накладенням електронного цифрового підпису є суттєвою перепоною у захисті прав правовласників. Також складається враження, що автори законопроекту не мають уявлення про процедуру отримання та використання електронного цифрового підпису.

Необхідно також зазначити, що відкритим залишається питання щодо видалення певної інформації або унеможливлення доступу до інформації, розміщеної на веб-сайті, коли не існує технічної можливості видалити тільку певну інформацію або обмежети доступ тілько до певної інформації, розміщеної на веб-сайті. Існують веб-сайти, видалення інформації з яких або обмеження доступу до інформації на яких можливо лише шляхом фактичного блокування роботи всього веб-сайту.

На мій погляд, варто також законодавчо закріпити можливість власників веб-сайтів та правовласників укладити угоди, за якими правовласникові надаватиметься можливість самостійно видаляти гіпер-посилання на інформацію та/або саму інформацію, розміщення якої на веб-сайті порушує права інтелектуальної власності правовласника. Я вважаю, що укладення такої угоди вигідно як правовласнику, так і власнику веб-сайту. Так, наприклад, правовласник матиме можливість швидше реагувати на порушення його прав, а власник веб-сайту буде звільнений від відповідальності за порушення прав такого правовласника. Крім того, власник веб-сайту не витрачатиме ресурси на реагування на скарги такого правовласника, як це передбачено законопроектом. При цьому необхідно зауважити, що видалення певної інформації з веб-сайту може завдати особі, яка розмістила інформацію, шкоди, у тому числі матеріальної. У зв’язку з цим необхідно закріпити, що у разі укладення зазначеної вище угоди між правовласником та власником веб-сайту такий власник веб-сайту звільнятиметься від відповідальності за використання об’єктів права інтелектуальної власності, права на який належать правовласнику, а правовласник, навпаки, нестиме всю відповідальність за дії, повязані з видаленням гіпер-посилань на інформацію та/або інформації перед особою, яка розмістила такі гіпер-посилання або інформацію .

Пару слів про співробітництво між правовласниками та власниками веб-сайтів.

Найбільш корисною для "крупних" правовласників я бачу наступну форму співробітництва з власниками веб-сайтів, особливо, веб-сайтів, призначених для накопичення та/або файлообміну.

Кожний об ’ єкт права інтелектуальної власності має свої, притаманні лише йому ознаки. Можливо автоматизувати процес видалення таких об’єктів права інтелектуальної власності шляхом створення відповідного програмного забезпечення, яке б надавало можливість виявити певні об’єкти, розміщені на веб-сайті, за їх ознаками та видалити їх з цього веб-сайту. Може здатись, що це буде не зовсім вигідно власникам веб-сайтів, оскільки вони втрачатимуть відвідувачів. Натомість, власники веб-сайтів можуть компенсувати такі втрати і отримати прибуток з такої форми співробітницва – вони можуть створювати на замовлення правовласника відповідне програмне забезпечення та надавати послуги з його підтримки. Якщо правовласник бажає створити відповідне програмне забезпечення самостійно, без власника веб-сайту йому все одно не обійтись, оскільки при створенні програмного забезпечення мають враховуватись технічні параметри обладанння власника веб-сайту, використовуване ним програмне забезпечення. У таких випадках власники веб-сайтів можуть, наприклад, надавати правовласникам послуги з адаптації (доопрацювання, налаштування) розробленого правовласником програмного забезпечення до програмного забезпечення, яке використовує власник веб-сайту.

Використані джерела інформації

1. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет», режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56869 ;

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р.