Чи є ознаки реформи пенсійної системи в пропозиціях уряду на 2017 рік?

На днях прем’єр-міністр  Володимир Гройсман у своєму виступі на телеканалі ICTV заявив, що головним завданням уряду є «системне реформування пенсійної системи... Це буде система, яка буде продукувати не дефіцит Пенсійного фонду, а буде його зменшувати  і  робити систему самодостатньою".

Хотілося б розібратись - в чому реформування? Чергове підвищення мізерних пенсій на кілька відсотків, чергове оголошення війни «чорним» зарплатам  для скорочення дефіциту Пенсійного фонду?

Реформа (лат. reformo) — «re-»  та  «form», це зміна форми, зміна змісту об’єкту реалізації реформи.  Реформа  вносить суттєві зміни в механізмі  функціонування,  веде до принципово нового результату.    

Чи пропонують  нам  саме пенсійну реформу? Чітко вибудувану, можливо, навіть, не дуже чітко, але хоч в першому наближенні? Чи зріє  справжня пенсійна реформа  в надрах міністерств? Якщо дійсно зріє реформа, а не  «трошки збільшити, трошки  скоротити»,  то скільки ще  потрібно витратити  чиновнико-годин , щоб чергові заяви набули  вигляду «системності»?

Що є об’єктом реформування? Загалом пенсійна система чи солідарна складова пенсійної системи?

Реформування виключно солідарної системи пов’язані, в основному, зі скороченням виплат певним категоріям пенсіонерів. Але майже половина українських пенсіонерів отримує мінімальні пенсії. Підвищення пенсійного віку з середньої тривалістю життя українців – теж не рішення.     Перспективи щодо скорочення дефіциту Пенсійного фонду виглядають невтішними. Не вводиться другий накопичувальний рівень, тому що маємо дефіцит Пенсійного фонду, чекаємо росту економіки. Навіть з прогнозованим ростом економіки бездефіцитність навряд настане в оглядовому майбутньому.

Досвід інших країн показує – тенденції збільшення тривалості життя  ведуть до  дефіциту пенсійної системи, що збудована виключно на солідарних принципах. Представники Всесвітнього банку в рамках реформування національних пенсійних систем (доповідь Всесвітнього банку «Попередження всесвітньої кризи старіння»» (Averting the Old Age Crisis) пропонували введення обов’язкової накопичувальної складової . Результати  були різні - і позитивні, і не дуже.  Чому не скористатись досвідом? Не адаптувати для нашої країни?

Країну,  що має швидко старіюче населення без накопичувального елементу в пенсійній структурі чекає серйозна дестабілізація . Пенсії платити буде нічим.  Але прогноз щодо  введення другого державного рівня накопичувальної системи  в сьогоднішніх реаліях стає  примарним.

Реально працюючим  в накопичувальній системі  є третій рівень – недержавні пенсійні фонди, але охоплено всього  883 тисяч осіб.

Деякі Недержавні пенсійні фонди працюють на ринку більше 10 років, накопичено немалий досвід. Але власними силами та силами  23 КУА (Компаній з управління активами),що обслуговують ці НПФ неможливо  донести громадянам необхідність дбати про свою пенсію самостійно і заздалегідь. Більшість  українців навіть не чули про функціонування НПФ. 

Ще один аспект  -  агенти на кшталт агентів страхових компаній. Існує чітка регламентація діяльності НПФ, тому винагорода компаніям, що надають послуги  з адміністрування та управління активами  складає від 1% до 3% річних від суми  активів НПФ. Розмір винагороди агентів  може розраховуватись з  коштів новозалучених учасників і виходить таким , що не заохочує агентів  ні до залучення  нових учасників НПФ,  ні до  вивчення нормативної бази.

Тому  суттєву вагу на ринку мають лише фонди створені великими корпораціями, такими як  НБУ, Укрексімбанк, Укртелеком.... Внески до НПФ  саме фізичними особами не є тенденцією.  

Тож не дивно, що кількість НПФ щороку зменшується (зливаються, поглинаються).       Накопичувальні фонди, як другого (державного), так і третього (недержавного), окрім функції соціального захисту, несуть функцію внутрішнього інвестора. Якщо на сьогодні це близько 2 млрд грн активів, то при введенні другого накопичувального рівня, згідно з даними, що наводились віце-прем’єром  Павлом  Розенком,  можливе залучення до 5 млрд грн лише за перший рік.

Одним словом, без втручання держави накопичувальна складова пенсійної системи буде залишатися в зародковому стані.

Таким чином, на сьогоднішній день в нас одна стабільність  в пенсійній темі – дефіцит пенсійного бюджету і популістські обіцянки без системних планів та кроків. А кожен день бездіяльності – це ще одне покоління пенсіонерів, які приречені бідувати.