З чим нам потрібно увійти у Новий 2008 рік? Найперше, що спадає на думку, вчергове виголосити традиційні фрази про необхідність консолідації суспільства, єднання, національні пріоритети. Але по закінченню цього надзвичайно складного для країни і всіх, хто зараховує себе до політичної еліти (а, отже, відчуває відповідальність за все, що сьогодні відбувається), року, мене не полишає думка: перш, ніж об’єднатися, як казав класик, нам потрібно роз’єднатися. Момент об’єднання і консолідації обов’язково прийде, але очевидно через серйозну ідеологічну дискусію, і як результат – визначення та прийняття усіма суспільними силами, які хочуть залишатися на політичній арені, як постулатів, національних пріоритетів. Це і буде консолідація. А далі її треба буде перевести в боротьбу за тактичні способи досягнення і реалізації національних пріоритетів.

Чи можливе у найближчій перспективі, скажімо, наступному році дежавю, про що сперечаються сьогодні політологи з соціологами? Я не відношу себе до фанатів, які зарікаються: ні, ніколи, і допускаю таку можливість. Достатньо складні механізми діють і всередині коаліції. Але у будь-якому разі головним результатом подій 2007 року стало не тільки (і не стільки) формування демократичної коаліції, скільки серйозні глибинні зміни в свідомості людей. Протвереження, усвідомлення громадян патріотами, господарями власної долі – це і є одним з важливих базових елементів, аксіомою для формування держави. Як найкраще підтвердження сказаному – здається, всі вже зрозуміли хибність та згубність пропорційної системи виборів на місцевому рівні. А система місцевих виборів, між іншим, формує фундамент держави, яким є місцеве самоврядування. І якщо фундамент виявиться хитким – що ж тоді можна будувати?

Інша справа: серед еліти збирається «критична маса» людей, готових іти на компроміси у вигляді прийняття нової Конституції країни, яка б зробила неможливою узурпацію влади будь-якою її гілкою, прозорою і неконфронтаційною систему взаємовідносин між ними. На першому місці, звичайно, повинна стояти правова реформа. Бо якщо в країні немає права, тоді вона починає жити за іншими, далекими від цивілізованих, правилами.

На жаль, усе виходить не так швидко, як хотілося б. Мені зараз важко сказати, коли в Україні настане щасливе життя: через 2 чи через 5 років. Усе залежить від того, що відбувається в умах людей. Якщо відбудеться осмислення процесів, що відбуваються сьогодні, прискориться і якісний прорив. А який уряд приведе до цього – це, насправді, вже «третє» питання. Тому, що коли створене відповідне середовище, чітко окреслені пріоритети, напрямок руху і коридори, завдання уряду – лише забезпечити швидкість руху цими коридорами. Якщо один уряд не забезпечує цього, він поступається місцем іншому. Але якщо ці коридори, як у нас – лабіринт, тоді який би уряд не брався за справу, а з лабіринту вибратися важко.

У майбутнє я дивлюсь з достатнім оптимізмом. І якраз майбутній 2008 рік має стати в цьому переламним. По-людськи бажаю всім родинам добра та щастя, поєднання патріотизму і відповідальності. Щоб кожен українець знайшов баланс і у своїх стосунках з рідними та близькими, і у своїх відносинах з державою.

Міністр з питань ЖКГ Олексій КУЧЕРЕНКО