Андрій Кокотюха народився 1970 року в м. Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. До 12 років читав і писав лишен казки.
Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка.
Перше оповідання опубліковане в 1987 році. У 1991 році написав кримінальну повість „Шлюбні ігрища жаб”, яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва „Смолоскип”. Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися „романом”, отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки чому А. Кокотюха відразу став одним із відомих сучасних українських письменників.
Працюючи у видавництві „Смолоскип” пакувальником книжок, у період з 1994 по 1999 рік організовав понад сто „гастролей” молодих українських письменників у сімнядцяти регіонах України. Був їх безпосереднім учасником. У 1998 році звільнився з видавництва „Смолоскип” у зв`язку з переходом на іншу роботу, безпосередньо пов`язану з журналістикою. Співпрацю зі „Смолоскипом” не припиняв до 1999 року. Потім видавництво офіційно розірвало стосунки з молодим письменником через його „антиукраїнські” настрої. Вони полягали в публічному прочитанні фейлетону про сучасний стан української культури.
Пише українською та російською мовами.
Протягом 1999 – 2007 років побачили світ такі книги А. Кокотюхи:
Художня література (романи):
„Повернення сентиментального гангстера” (бойовик);
„Нейтральна територія” (містичний трилер);
„Ментовский город” (боевик);
„Отработанній материал”(боевик);
„Мама, донька, бандюган”(кримінальна мелодрама);
„Повзе змія”(трилер);
«Шукачі скарбів» (пригодницький роман);
«Темна вода» (детектив);
«Зоопарк або Діти до 16 років» (ретроспективний роман);
«Легенда про Безголового» (детектив).
Видавничі проекти ( документальні серії):
- кримінальні:
„Криминальная Украина”;
«Криминальная Украина -2. Расследование продолжается»;
«Криминальная Украина – 3. Из сейфов спецслужб»;
«Резонансные дела МВД» ( в соавторстве с Константином Стогнием);
- пізнавальні:
„Почему Украина не Россия” (автор-упорядник);
«Тайны и загадки Украины»;
- біографічні:
„Любити живих” (у співавторстві з Максимом Розумним),
«Юля»(автор-упорядник),
«Юрій Луценко. Польовий Командир»
Крім того є ряд журнальних публікацій повістей та оповідань. За однією такою публікацією на студії ім. О. Довженка зняли кіно під назвою „Тупик”. Детективні романи «Темна вода» і «Легенда про Безголового» екранізовані у 2007-2008 роках кіногрупою «Film.ua». Написав сценарії для кількох документальних фільми з циклу „Кримінальні історії” на каналі IСTV. Усе це дає авторові право називати себе також кіносценаристом. За окрему плату писав „жіночі” оповідання.
Книжки А. Кокотюхи виходили і далі виходять практично в усіх українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: „Смолоскип”, „Кальварія”, „Фоліо”, „Піраміда”, «Нора Друк», «Зелений Пес», «Грані-Т». Він постійно співпрацює з найбільш популярними українськими газетами, журналами і телеканалами.
Нагороди та почесні відзнаки літератора Андрія Кокотюхи:
Диплом видавництва „Смолоскип” (документа не видано, нема чого повісити на стіну), 1996 р.;
Диплом конкурсу „Золотий Бабай”, 1999 р.;
Дипломи конкурсу „Коронація слова”, 2001, 2002 рр.;
ІІІ премія конкурсу „Коронація слова”, 2003, 2004 р.;
Премія журналу „Березіль”, 2000 та 2003 рр.;
Премія фестивалю „Відкрита ніч” за кращу публікацію про фестиваль, 2002 р.;
Нагрудний знак „За зразкову службу у внутрішніх військах МВС України”, 2002 р;
Нагрудний знак „Срібний Георгій”, за сценарій фільму „Тупик”, 2003 р.
Диплом ХІ Форуму видавців у Львові „Кращий журналіст, що пише на книжкову тему”, 2004
Перша і друга премії «Коронація слова» - 2006 р.
Третя премія «Коронація слова» в номінації «Кіносценарії» - 2007 р.
Письменник та журналіст Андрій Кокотюха любить літературу, кіно, алкоголь, збирати гриби. Байдужий до політики, спорту, кави, одностатевого сексу і наркотиків. Не любить борщу, вареників, макаронів, хімії як шкільного предмету, свого класного керівника, Філіпа Кіркорова та Віктора Павліка, їздити громадським транспортом, стояти в чергах, чогось чекати, працювати в сільському господарстві.