| |
Як виявилося, тема, яку я, ні на що не претендуючи, порушив у попередньому тексті, виявилася дуже актуальною. Її обговорюють і дотепер. Залежність користувачів ПК від обслуговуючого персоналу, виявляється, дійсно набула гіпертрофованих форм. Але про це чомусь мало говорять уголос.
Це – як про проблеми з сексом: проблеми, про які чомусь говорити соромно, бо на посміховисько виставляє себе той, хто про них говорить. Намагаючись у такий спосіб хоч якось їх вирішити. Хоча як правило той, хто кричить про відсутність у себе сексуальних проблем і хвалиться своїм статевим гігантизмом (очевидно, словечко «гігабайт» чи «гіг» походить від терміну «статевий гігант»), насправді має їх найбільше.
Така сама ситуація – в середовищі комп`терників. Вони, очевидно, забули, що насправді – лише обслуга. Люди, які від природи мають навички до обслуговування різного роду машин. Тому їх бісить, коли речі, що здаються їм очевидними, зовсім не очевидні і не само собою зрозумілі для інших, звичайних людей. А нормальні запитання, які ставлять їм звичайні користувачі, можуть скоро перетворити комп`ютерників на маніяків-убивць.
Проте я зрозумів свою головну стратегічну помилку. Без задньої думки розповівши про свої митарства і про тих, хто не хоче вирішувати мої проблеми за мої ж гроші (хоча матеріальну зацікавленість ще ніхто не відміняв), я лише продовжив історію, а не почав її. Тому вважаю за потрібне тут нагадати, з чого все взагалі почалося. Перші серії цього серіалу під умовною назвою: «Війна світів», читайте ось тут:
http://proit.com.ua/telecom/2005/03/25/130024.html
http://www.proua.com/country/2007/08/13/090506.html
Для заохочення читання пропоную невеличкий дайджест із зазначених текстів:
«Специалисты по компьютерным технологиям сначала не могут понять, что у меня случилось, а потом начинают давать бесплатные советы на «птичьем языке». Упорно не желая ехать на дом к «чайнику» и заработать деньги, которые лох готов заплатить за досадный пробел в своем нетехническом образовании. В лучшем случае мне предлагали везти компьютер к ним на фирму и оставлять на несколько дней. Но ведь никто не пытается ремонтировать унитаз или дверной замок по телефону, давая мне указания, какой винт открутить и какую деталь заменить».
«В магазине меня послали… в сервисный центр. Там, в свою очередь, тоже послали… в кладовку за шилом. Этим шилом посоветовали расковырять штекер. Вещь, по их словам, новая, детали должны «притереться», а сама «вещь» - проработаться. Издеваются надо мной технари или пытаются заставить испортить монитор самому во избежание ответственности, я так и не понял. Зато четко уяснил другое: если я не заплачу 20 гривен, мне программу не разблокируют. Ведь, по словам специалистов, весь продукт в СНГ пиратский. Покупать его непосредственно у Билла Гейтса будет стоить намного дороже. Вот нелицензионная «винда» и блокируется самопроизвольно».
«Чому б не користуватися виділеною лінією, однією з тих, котрі широко рекламуються? По-перше, мені це фінансово невигідно, бо я не сиджу в мережі 12 годин поспіль. А по-друге, я ситий історіями про те, як у знайомих, котрі поставили собі «виділенку», регулярно «падає» Інтернет і вони годинами видзвонюють провайдерів, аби дізнатися, що сталося, і залагодити справу».
Я не шукаю ворогів. Не думаю, що тут вселенська змова. Просто в середовищі комп`ютерників небажання відходити від власного ПК, аби напружитися і зробити корисну справу, стала нормою.
А це означає, що пропозицій на ринку дуже мало. Інакше б під тиском конкуренції вони б заховали свій гонор дуже глибоко. Чи викинули б цей самий гонор на смітник.
Відповідати на будь-які можливі коменти з приводу цього тексту не буду. Зате на їх основі проведу аналітичну роботу і підготую текст під назвою «Чим комп’ютер відрізняється від унітаза-3: революція».
теги:
компьютер, интернет, компьютерщики
|
|