Автор
Кнопки

За що дають державні премії?

26.02.2008 11:23
Вважається, що Національна премія імені поета Шевченка дається за особливі заслуги перед державою.

Вважається, що журналісти і діячі культури взагалі просто злобствують або виявляють некомпетентність, коли спочатку кажуть: «Хто вони, ці заслужені митці?», а потім сочаться отрутою: «Ну і за що ж їм дали бабло від держави?».

Все, що я хотів і хочу сказати з цього приводу, я кажу вже кілька років у своїх статтях, які регулярно друкуються в пресі та Інтернеті. Сьогодні, 26 лютого, знову плюнув ядом – читайте мою колонку в «Газеті 24». Тому інформацію для роздумів Юста Алексу дає ось яку.

Серед інших цього року Національну премію ім. Шевченка, найвищу державну нагороду за заслуги, отримають редактор газети «Літературна Україна» Петро Перебийніс і редактор газети «Слово просвіти» Любов Голота. Обоє достойних людей – поети.

Залишимо в спокої за визначенням дотаційну поетичну творчість, хоча при бажанні її так само можна зробити сегментом книжкового ринку та складовою шоу-бізнесу.

Натомість цікавить два моменти.

Перший – газета «Літературна Україна» В ПРИНЦИПІ на слуху в певних мистецьких колах. Проте не має жодного впливу, авторитету, не конкурентоспроможна на ринку друкованих ЗМІ. Її постійні дописувачі часто несуть дописи, створені від руки на сірому папері зі старих радянських запасів. З цього гріх сміятися, але це факт – свіжої думки, не обов’язково – молодої, там немає.

Другий – газета «Слово просвіти» має вплив зі знаком «мінус одиниця» за умови, що авторитет газети «Літературна Україна» дорівнює нулю. Боротьба за українську мову, яку веде ця газета, більш ефективна, якщо українську мову зробити мовою бізнесу та масової культури.

Третій: обидві газети видаються державним баблом. Але держава зовсім не дбає про ефективне вкладення наших з вами податків. За логікою, згадані видання і люди, які ці видання очолюють, не створюють позитивного іміджу нікому, включно з собою.

У задачці запитується: для чого відзначати на вищому рівні таку, м’яко кажучи, неефективну та безрезультатну творчу діяльність? Тільки тому, що премія платиться з бюджету, отже, повинна і відійти бюджетникам? Як казав селекціонер Гладишев із роману «Життя та неймовірні пригоди солдата Івана Чонкіна», в такому випадку відбувається очевидний колообіг (викреслено) добрив у природі.

Я припиню свої висловлювання на цю тему за півгодини після того, як з Національної премії ім. Шевченка спеціальним Указом Президента приберуть фінансову складову і будуть давати лише грамоти, які можна повісити на стіну.
  
просмотров: 94
Комментарии:
26.02.2008 11:27  Петр Щербина
Последний раз я купил "Литературную Украину" в 2000 году. В номере должны были выйти мои стихи. Вместо них - 3 некролога членам НСПУ. Характерно!
26.02.2008 11:33  Draft
Абсолютно згоден. Фінансова складова премії стала досить суттєвою і в більшості випадків йде возня, лизня і подібне напротязі року. Не здивуюся, що і відстьожки є. Вони є кругом де є гроші, щоб мені не казали. Для прикладу відомого - Гонкурівська премія, де тільки філіжанка кави.
Згадані видання - повний мінус. Років зо 20 тому в літературки ще щось було, якось купив недавно - жах повний. Мінус піцот.

ПС Премія перетворилась шось на кшталт матеріальної допомоги митцю. "А чо, давайте йому дамо - давно працюю, двлоє дітей і т.п." А Ященку колись не дали..... Тіпа занадто націоналіст....
26.02.2008 15:55  Draft
Анрію, тут шось не те. Вона ж не Голота А Голитьба (?!), як пишуть у пресі і дружина Павла Мовчана ;))

Любовь Голытьба. Роман "Эпизодическая память" (2007).

Л.Голытьба родилась в 1950 году на Днепропетровщине. Известна как поэтесса. Главный редактор газеты "Слово просвіти", жена поэта и народного депутата фракции БЮТ Павла Мовчана.
http://news.liga.net/news/N0809407.html
26.02.2008 18:39  драфту
[ ответ на: 26.02.2008 15:55  ]
роман Марії Матіос "Солодка Даруся" переклали в росії як "Даруся сладкая". поета Віктора Неборака російською одне видання переклало як Віктора Горемыку. поетеса з дніпропетровська Вікторія Наріжна в перекладі на російську мало не стала якось Вікторією Краєугольною. Тобто, якщо хтось українське козацьке слово "Голота", від якого походиьть прізвище поетки, переклав на росіську як "Голытьба", я цьому перекладачеві не доктор.
26.02.2008 18:52  Draft
;)))) сладкая... ой я лусну! але ж це з українського ресурсу. як пан Мовчан пережиє? ;))))
29.02.2008 22:42  Віталій
Пане Кокотюхо, премії дають не за рредакторську, а за творчу роботу. З Вашою оцінкою газет можна посперечатися, хоча це справа суб"єктивна. Але мова про інше. Ви читали твори, яким присуджена премія? Якщо ні, то немає про що говорити. Якщо так, то давайте обговоримо їхню художню цінність, творчий рівень. Особисто я вважаю, що такого рівня ліриків, яким є П.Перебийніс, в українській літературі сьогодні дуже мало. Його поезія просто досконала. Так чому ж він не заслужив премію?
01.03.2008 22:15  віталію - кокотюха
Пане Віталію, я не оскаржую в жодній мірі вагомий внесок пана Перебийніса в українську поезію. Можна так само обговорювати ту обставину, скільки людей в Україні, від імені який дається премія, читали вірші достойного поета і скільки рядків хто може зацитувати. Це - тема окремої розмови, і не в такому форматі, як віртуальне спілкування. Очевидно, він заслуговує на премію - як ПОЕТ. Але тоді не треба, мабуть, пов`язувати ім`я такого шанованого поета з таким малошанованим або зовсім не шанованим (на жаль!) виданням, як "Літературна Україна". Так, він редактор. Але йому мусить боліти, що інтелігенція і актуальні літератори цю газету ні в що не ставлять. Думаю, формулювання мусить бути таке: "Петро Перебийніс, поет". Все. Жодної "Літукраїни" поряд. Бо виглядає справді комічно: державну преію дають редактору одіозного дотаціного видання. Про це думають люди нсамперед, а вже потім - про поезію. Ось така реальність. Знову ж таки - на жаль.
03.03.2008 14:54  Віталій
В постанові Шевченківського комітету так і сказано - П.Перебийносу, поету. Ніякої згадки про "Літ. Україну" немає. Це вже самодіяльність авторів посту. А газета - не гірша, ніж інші, на мою думку.
03.03.2008 22:38  віктору
[ ответ на: 03.03.2008 14:54  ]
поет поетом, але - на державнній службі, причому - не найпочеснішій. попередні лауреати, поет Федюк, наприклад, не даржаний службовець. держава не повинна нагороджувати держаних службовців, вона і так платить їм платню. принаймні, я так вважаю.
03.03.2008 23:25  Віталій
[ ответ на: 03.03.2008 22:38  ]
Просто смішно читати те, що Ви пишете. Наскільки мені відомо, засновником "Літературної України" є трудовий колектив редакції. Яка державна служба, про що ви, панове? Ця газета не отримує фінансування від держави!!! Прокиньтеся, ви, здається, заснули років 15 тому.
04.03.2008 10:43  відповідь
[ ответ на: 03.03.2008 23:25  ]
Ще трошки, і ви скажете: "Ліературна Україна" - популярне комерційне видання, яке користується авторитетом серед акутальних письменників та гравців книжкового ринку. Я розглядаю газету як бізнес-проект, бо я - журналіст. "ЛУ" таким не є. Або - це поганий бізнес-проект. Я перестану обговорювати державні премії та їхніх лауреатів лише після того, як за це перестануть давати гроші, а залишать тільки почесні грамоти. Бо в такому разі і державна премія - бізнес - проект, а лауреати - бізнесмени. Ось такий я цинічний.
04.03.2008 11:34  Віталій
Дозвольте запитати, хто такі "актуальні" письменники? І ще одне. В Києві найпопулярнішою (або однією з найпопулярніших) газетою є "Факти". Але ж культурна людина не може орієнтуватися на такий рівень. Те, що серйозні теми переважною більшістю народу не затребувані, не означає, що держава не має до цього прагнути і не стимулювати підвищення культурного рівня людей. Так само, якщо більшість у Києві сьогодні говорять російською, то що опустити руки і не намагатися послідовно утверджувати в усіх сферах життя державну? Так, до речі, роблять у Франції і ніхто не протестує проти того, що французьке - дотується, а не французьке - обкладається податками.
04.03.2008 12:06  віталію
[ ответ на: 04.03.2008 11:34  ]
Та найсмішніше в цій ситуації - що я з вами згоден стосовно газети "Факти"! Я працював на телебаченні, журналісти шукали теми для сюжетів у "Фактах", дзвонили в редакцію і розгублено кліпали очима: дві третини - вигадка! Але ж і "ЛУ" - не актуальне видання культурних людей. На думку газети не посилаються, газету не цитують, вона - друкований варіант занедбаного каналу "Культура". Він - не актуальний: це до питань актуальності. Актуальний - це той, чиї книжки продаються, купуються, виходять кожен рік нова. Про кого з лауреатів державнолї премії, крім Марії Матіос у прозі і Тараса Федюа в поезії ви можете це сказати? Хоча ці автори - не чтиво, але вони - актуальні. Просто в розумінні нашої держави "дотація культури" означає "на тобі копійку". Подачка на бідність. Це - не дотування, навіть не фінінсування - зворотнього зв`язку не видно. Звідси - негатив довкола найвищої державної нагороди, неактуальних видань тощо. Ось є журнал "Український тиждень", почитайте. Не кондове, а сучасне ілюстроване видання, наповнене суперечливими, але актуальними матеріалами. Тижневик. Комерційний проект. Але - грамотне культурне читання українською мовою, якщо ви вже про мову...
04.03.2008 12:34  Віталій
Головна розбіжність між нами це те, що Ви вважаєте шедевром те, що сьогодні можна зразу якнайдорожче продати, а я вважаю, що це абсолютно некоректний підхід. Має бути проведена чітка грань між легкою і розважальною літературою, яка мусить заробляти на себе сама, і серйозною, класичною, яку треба підтримувати, щоб народ зовсім не деградував. Покладіть на одну полицю, вибачте, порно-журнал і збірник поезії за однією ціною. Що швидше розкуплять? Ото ж. Виходить, що поет, який пише те, що пишеться і що подобається, умовно кажучи одній тисячі людей, має наступити на горло своїй музі і на замовлення написати не те, що він хоче, але те, що сподобається десяти тисячам. Тобто йти на копроміс з творчістю заради шматка хліба. Це шлях у глухий кут.
04.03.2008 13:32  відповідь
[ ответ на: 04.03.2008 12:34  ]
Про поетів я не говорю, це окрема категорія людей, а поезія - не ринковий сегмент літератури. Хоча свого часу в 1994-1995 роках ми з колегами ПРОДАЛИ 3 з гаком тисячі поетичної антології, до того ж - модерної поезії. Книгарня "Поезія" на Майдані була, там теж збірки віршів не роздавали, а продавали. Українська література повинна мати ринкову вартість. І все, що продається і купується. шедевром назвати не можна. Але це натомість свідчить про щоденну потребу людини в такому продукті. Так само не все, що не купується ніким - високе, духовне і шедевральне. До творів Шевченківських лауреатів майже нема інтересу в пересічного читача. І я б не поспішав ваажати його смаки та інтереси поганими, низькими тощо. Винятки підтверджують правило. Державні дотації робляться в інтересах певних митців, які, в свою чергу, з різних причин мало кому цікаві. Тоді як, на мою думку, державна премія (як і газетний тираж) - відображення не умовних заслуг однієї людини перед державою, а реальних помітних заслуг митця перед хоча б 2 тисячами шанувальників.
04.03.2008 14:47  Віталій
Ну добре, "Літ. Укр." - "неактуальна" (хоча 7,5 тис. тиражу для спеціалізованого, а не масового вижання, як на мене, реалістичний результат). А де ж інші літеатурні видання, успішні газети - бізнес-проекти про сучасну українську літературу? Мають пиблизно такий самий наклад. Просто пишуть про трохи іншу літеатуру, більш модерну, але, врешті, так само займають свою певну нішу, як і ЛУ. Щоб зробити з літературного видання бізнес-прокт, треба, щоб воно перестало бути літературним виданням.
04.03.2008 15:36  відповідь
[ ответ на: 04.03.2008 14:47  ]
по-перше, ЛУ передплачують члени НСПУ так само, як члени КПРС колись предплачували правду. по-друге, це все одно не показник актуальності. по-третє, наші актуальні літратори представлені, хоча безсистемно, але стабільно, на сторінках дорогого глянцю і я вякості персонажів, і в якості авторів. готовий до такого пересічний лауреат Держпремії? сумніваюся. нарешті, поки в нас немає книжкового бізнесу і ви, зокрема, заперечуєте його існування протиставлянням "мудрих" та "дурних" книжок, доти цей бізнес не буде супроводжувати актуальний бізнес-проект, яким є, скажімо, "Книжное обозрение" в Росії.
04.03.2008 15:41 
[ ответ на: 04.03.2008 15:36  ]
Для бізнесу потрібні бізнесмени. Бізнесмени - це не бідні люди. Не бідні люди - це люди, що мають річний доход не менше 150 000 зелених долярів на рік. У ваших літературних колах багато таких?
04.03.2008 16:09  Віталій
В глянець потрапляють не завдяки творчості, а завдяки скандальності. Сьогодні це ціна для того, щоб стати знаменитим. От і намагаються всі у нас або в морду дати, або матом послати, виставити на загальний огляд своє інтимне життя. Таким чином заробляють собі пряму дорогу в глянець. А коли вже таким чином зацікавив плебс, то в інтерв"ю каже, а знаєте, я ще й книжки пишу. Отак працює цей механізм - "попал под люшадь - проснулся знаменитим". Але при чому тут мистецтво?
04.03.2008 17:45  відповідь
[ ответ на: 04.03.2008 16:09  ]
Ті, кого Ви презирливо називаєте плебсом - потенційний споживач продукту, який прийнято називати інтелектуальним. Справжній плебс не читає і не дивиться нічого. А буди в інформаційному просторі означає інформувати про себе та свої кроки всіх, хто хоче цим цікавитися, але не знає, де знайти інформацію. Я міркую як журналіст. І потім, абсолютно помилкова і неправдива інофрмація про те, що спочатку хтось лається матом, а потім називає себе митцем. Наших митців почали атакувати популярні ЗМІ саме через те, що вони - митці. А чим вони там лаються, стає ясно по ходу п`єси. Ви просто упереджено ставитеся до законів масової культури. А їх ніхто не відміняв.
Дохід - це прибуток від професійної діяльності. Але, заробивши як автор, я не мушу за ці гроші видавати якісь газети чи книжки. Для цього існують видавці. Саме вни повинні робити книжковий бізнез бізнесом. Тобто - шукати авторів, вивчати ринок і попит, формувати його, продавати книги. Літературні кола лише повинні в ідеалі бути об`єктами інтересу видавничого бізнесу. Письменників у нас загалом мало...
04.03.2008 17:58 
[ ответ на: 04.03.2008 17:49  ]
Ну, прибуток і дохід - це різні речі, але не важливо.
Ви уявляєте себе бізнесменом чи заробітчанином? Я так зрозумів, що заробітчанином, але тоді навіщо ці думки про літературний бізнес? Він поки малоприбутковий, тому там і нема капіталів.
04.03.2008 20:01  віктору
[ ответ на: 04.03.2008 17:58  ]
я - виробник. вже готовий робити власнівидавничі проекти, передусім - серійні видання популярної літертури. некомерційна можлива тільки за рахунок прибутків від комерційної. але не я мушу нарощувати обсяги виробництва. прибутки будуть, коли буде великий обсяг. простішекажучи - асортимент книжок.
с новой книгой:)
12.03.2008 10:41  вдячному не-читачеві
[ ответ на: 11.03.2008 20:49  ]
правильно, не читайте! підтримую Вас у цьому починанні, серйозно! бо насправді те, з чим Ви мене вітаєте - дійсно лише книга. не художній твір, не політ фантазії чи там душі, а комерційний розрахунок та проект. слухайие мене завтра на Радіо-ренессанс о 16.00 у прямому ефірі, про це буду говорити. взагалі в мене 11 художніх книг, у цьому році ще 15 повинно вийти, читайте хоча б одну з цих. за це буду вдячний. а юлю не читайте. якщо ми всі будемо читати художні книжки, а не політичні. тоді, відповідно, ми будемо писати та видавати їх.
10.07.2008 20:55  ОК АКА Олюня
С премией Вас! :) http://korrespondent.net/showbiz/518506
10.07.2008 21:47  автор
так вона ж недержавна. дякую

 
 
введите символы на картинке: