Артем Стоянов - Питання відшкодування ПДВ

Як свідчить практика, однією з найактуальніших проблем практичного застосування приписів Закону України «Про податок на додану вартість» є питання відшкодування ПДВ. Це викликано недосконалістю чинного законодавства з питань справляння та відшкодування ПДВ, існування прогалин, а інколи й неузгодженості положень чинного законодавства у сфері оподаткування.
Зазначене призводить до того, що в більшості випадків процедура відшкодування ПДВ затягується на роки, а в інших - податкові органи взагалі відмовляють сумлінним платникам у повернені ПДВ. Як наслідок – перебої в роботі підприємств, проблеми із своєчасною поставкою та оплатою продукції, вимушене завишення вартості товарів, що реалізуються. 

Нажаль, адміністративне оскарження бездіяльності податкових органів, як правило, не дають позитивного результату. Тому, на даний час, найбільш поширеним та ефективним способом захисту своїх прав у сфері відшкодування ПДВ є судовий.  
В більшості випадків, підприємства, яким відмовили чи не відшкодували ПДВ, звертаються до адміністративних судів із позовними вимогами до органів державної податкової служби за місцем обліку платника податку та органів державного казначейства про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Як свідчить судова практика, при розгляді даної категорії спорів органи державної податкової служби в обґрунтування своєї позиції посилаються на внутрішні документи, зміст яких, зводиться до того, що податковим інспекціям рекомендується не надавати довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що вимагає відшкодування.

Звісно, такі посилання є необґрунтованими, і, як правило, суди при вирішенні спорів застосовують безпосередньо норми Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на те, що підстави для відшкодування ПДВ встановлені виключно законом, а методичні рекомендації чи роз’яснення ДПА не мають сили нормативно-правового акту.  
В той же час, враховуючи значну завантаженість судовими справами, розгляд справи може тривати роками, що звісно не є позитивом для підприємства-платника податку.

Варто зазначити, що судовий спосіб захисту, хоч він є й найбільш ефективним в даній ситуації, не є виходом з проблемної ситуації з відшкодування ПДВ. Потрібно змінювати та вдосконалювати саму процедури відшкодування ПДВ, використовуючи при цьому досвід Європейських країн з позитивного вирішення даного питання.

На нашу думку першочергово-необхідними заходами вдосконалення механізму повернення ПДВ є:
По-перше, повернення в Закон України «Про податок на додану вартість» норми 2005 р., яка передбачала, cума, що не відшкодована платнику податку протягом встановленого строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБ України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. При цьому, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Вважаємо, що повернення такої норми мінімізує зловживання податковою своїми правами, а також надасть змогу підприємствам, яким не своєчасно було виплачено ПДВ, отримувати за порушення свої прав відповідну бюджету компенсацію у вигляді нарахованої пені.

По-друге, з метою прискорення судового розгляду справ про відшкодування ПДВ, на нашу думку, необхідно внести зміни до КАС України де передбачити особливий порядок розгляду справ про відшкодування ПДВ. Доцільно встановити, що розгляд такої категорії справ (в суді першої та апеляційної інстанції) не може тривати більш ніж 2-3 місяці.   
Такий захід, забезпечить своєчасне вирішення питання про правомірність чи неправомірність відшкодування ПДВ, а отже, безумовно сприятиме ефективному судовому захисту платника податку.

По-третє, останнім часом набула поширення практика, коли за наявності всіх підстав для відшкодування та проведення перевірки, податкові органи не подають органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому, податкова, також, і не відмовляє платнику у проведенні відшкодування.
Таким чином, виникає ситуація, коли податкова і не відмовляє в повернені ПДВ і не подає відповідний висновок органам державного казначейства, який є підставою для перерахування коштів з бюджету на рахунок платника.  

При цьому, виникає ситуація, коли платник податку вимушений звертатися до адміністративного суду з позовом та заявляти дві вимоги одночасно: 1) про визнання незаконною бездіяльність податкової, стосовно неподання відповідному органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та 2) про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Звісно така ситуація ускладнює судовий розгляд справи та дає додаткові підстави для зловживання процесуальними правами.

Тому, для уникнення в подальшому такої ситуації пропонуємо імплементувати в інститут відшкодування ПДВ, нещодавно запроваджений у дозвільні сфері, – принцип мовчазної згоди, відповідно до якого, якщо орган податкової протягом 30 днів не відмовляє платнику податку у відшкодуванні ПДВ, то вважається, що податкова надала згоду на таке відшкодування.
За умови запровадждення принципу «мовчазної згоди», у випадку бездіяльності податкових органів з подання висновку органам казначейства, по закінченню встановленого терміну, платник податку зможе звертатися із позовом до відповідних органів державного казначейства тільки з вимогою про відшкодування суми ПДВ. Більш того, відповідно до п.4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, який затверджено спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за відповідним рішенням суду.    

Артем Стоянов,
старший партнер ЮФ «LCF LAW GROUP»