“Власна дезінформація” чернівецьких “Версій”

Нові публікації вказують на те, що тема прес-конференції «Журналісти проти фактів? Порушення стандартів об'єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами» (Чернівці, 1 липня 2014р.) залишається актуальною.

Чернівецька газета “Версії” зреагувала на прес-конференцію «Журналісти проти фактів? Порушення стандартів об'єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами»,  яку в Чернівцях 1 липня провів Сергій Катишев разом зі мною, Р.Агаларовим і Ю.Шеляженком, дописом “Агаларов не хоче називатися вбивцею.” .

Чесно кажучи, такої насиченої концентрації брехні та упередженості до об'єкта журналістського інтересу в коротенькому допису я ще не бачив.
Тому, незважаючи на брак часу, я визнав за доречне поділитися хоча би бліц-коментарем.
Почнемо, як кажуть, step by step.

"ВЕРСІЇ": “Агаларов не хоче називатися вбивцею.”
МІЙ КОМЕНТАР: Це не каприз Агаларова. Це — вимога Конституції України, ст.62: “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.”

"ВЕРСІЇ": Учасник кривавої бійні у комплексі «Графська садиба», підозрюваний у вбивстві чернівчанина Олександра Савки Рустам Агаларов спробував пояснити на прес-конференції, чому він вирішив судитися із газетами.

МІЙ КОМЕНТАР: Це брехня.
Агаларов НЕ Є ПІДОЗРЮВАНИМ У ВБИВСТВІ.
1. Двічі суди (Кіцманський і Шевченківський) не змогли винести обвинувальний вирок відносно Агаларова за обвинуваченням у ВБИВСТВІ Савки, оскільки в судах виявилося, що в обвинувачення взагалі НЕМАЄ ДОКАЗІВ винуватості Агаларова у вбивстві ані як безпосереднього виконавця, ані як організатора.
2. Станом на даний час, після повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування, Агаларов НЕ Є підозрюваним у кримінальному провадженні.
3. Йому не оголошено підозру в скоєнні вбивства, на мій погляд, по дуже простій причині — в обвинувачення НЕМАЄ НАЛЕЖНИХ ДОКАЗІВ його винуватості у вбивстві і в тої же час — є всі належні докази того, що він — потерпілий в цій справі.

“ВЕРСІЇ”: Його адвокати оприлюднили відкритого листа, в якому закликали редакції вибачитися перед своїм підзахисним.
МІЙ КОМЕНТАР: Цитата з того самого “Відкритого листа”: “Учасники прес-конференції «Журналісти проти фактів? Порушення стандартів об'єктивності висвітлення судового процесу буковинськими журналістами» звертаються до редакцій газет «Час», «Буковина» та «Версії» із закликом вибачитися перед Рустамом Агаларовим за те, що вони неодноразово у своїх публікаціях називали його злочинцем, убивцею, не даючи йому можливості виправдатися, не маючи достатніх доказів його вини і не висвітлюючи у своїх публікаціях хід судових засідань, в яких було встановлено, що органи досудового слідства та суд також не мають достатніх доказів його винуватості у вчиненні злочину.”
Життя — не сценарій художнього фільму — нічого не можна переписати. У випадках, коли сказане (написане) виявилося неправдою, треба вибачитися. Це елементарна норма життя, яка у порядних і вихованих, тобто, інтелігентних, людей спрацьовує автоматично, без нагадувань і судів.

“ВЕРСІЇ”: Нагадаємо, чернівчанка, працівниця одного із чернівецьких банків, позичила знайомому, громадянинові Азербайджану, 28 тисяч доларів.
МІЙ КОМЕНТАР: Неправильно.
1. Не 28 тисяч, а 38 тисяч доларів.
2. Агаларов видав розписку на 39 тисяч дол. на дуже короткий термін — на декілька днів (38000 дол. боргу+1000 дол. - дохід Доманіної).
3. І не працівниця, а начальник відділення банку [неофіційно, без оформлення по банку] позичила 38 000 дол.

“ВЕРСІЇ”: Той [Агаларов] чотири місяці не повертав борг.
МІЙ КОМЕНТАР: Це — брехня.
Як кажуть, “не зовсім так, а точніше — зовсім не так!”.
1. Агаларов, навпаки, чотири місяці таки ПОВЕРТАВ борг.
2. Слідством і судами встановлено, що Агагаров майже одразу ж, через декілька днів повернув їй 10 тисяч дол., потім продовжував повертати залишок боргу частками по мірі можливості.
3. Станом на момент подій в “Графській садибі” (01.04.2012р.), він повернув вже 15 тисяч доларів, що складає приблизно 40 % всієї суми боргу. До того ж, при собі мав ще 3 тисячі дол. для передачі Доманіної.
І все це журналіст-інкогніто називає “не повертав борг”...

“ВЕРСІЇ”: Жінка прибула на місце зустрічі з боржником із двома знайомими.
МІЙ КОМЕНТАР: Це брехня.
Доманіна в судовому засіданні неодноразово стверджувала, що не була знайома з Савкою. Це зафіксовано в звукозапису і протоколі судового засідання.

“ВЕРСІЇ”: У бійці, яка зав’язалася між боржником і його родичами, з одного боку, та знайомими пані з банку, був убитий Олександр Васильович Савка, 1984 року народження. За висновками лікарів, причиною його смерті стало проникаюче, сліпе колоте поранення грудної клітки зліва з ушкодженням серця.
На думку Агаларова, ті трагічні події, хід розслідування та судового процесу буковинські видання висвітлювали необ’єктивно і не дали підозрюваному висвітлити свою точку зору. Таку позицію свого підопічного цілком підтримали юристи Ібрагім Татієв, Сергій Катишев та виписаний з Києва журналіст Юрій Шеляженко.
Зокрема, пан Катишев зазначив, що в основі публікацій лежали твердження друзів загиблого, які були з ним того вечора, та його родичів (а хіба закон це забороняє? – ред.).
МІЙ КОМЕНТАР: Те, що “хід розслідування та судового процесу буковинські видання висвітлювали необ’єктивно і не дали підозрюваному [обвинуваченому, підсудному] висвітлити свою точку зору”, здається, добре відомо і зрозуміло усім, окрім деяких буковинських видань.
Що ж до “виписаного з Києва журналіста Юрія Шеляженка”, на мій погляд, він сам в змозі відповісти на всі згадування про нього.

“ВЕРСІЇ”: Саме тому, за словами підозрюваного, й були подані позови про спростування до газети «Буковина» за публікацію із судових засідань, до «Часу» та «Версій» за матеріали з прес-конференції батьків та родичів убитого. Два суди Агаларов уже виграв, процес із «Версіями» триває.
МІЙ КОМЕНТАР: Це брехня.
Насправді, Агаларов не є підозрюваним в цієї справі.
Це підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Крім того, жодної публікації газети “Буковина” саме “із судових засідань” не було, оскільки на жодному засіданні [ані Кіцманського, ані Шевченківського] суду при розгляді справи по суті жодного журналіста газети “Буковина” ніколи не було.

“ВЕРСІЇ”: Попри те, що справа про вбивство Савки нині перебуває на додатковому розслідуванні, адвокат підозрюваного Ібрагім Татієв всіляко намагався довести ЗМІ (а не слідчим і судові), що підопічний не є вбивцею.
МІЙ КОМЕТАР:
1. Я вже довів, і доволі успішно, принаймні двом колегіям суддів Шевченківського районного суду і апеляційного суду області, (а це — шість досвідчених професійних суддів), що у справі, яка розглядається, немає доказів винуватості мого підзахисного (“що підопічний не є вбивцею”).
Саме тому і Шевченківський районний суд відмовився виносити обвинувальний вирок Агаларову і, направив справу прокурору області для організації додаткового розслідування, а апеляційний суд області — ще і змінив Агаларову запобіжний захід.
2. “Логіка” автора допису явно не піддається логіці :) .
Виходить, що будь-який засіб масової інформації може писати про Агаларова що завгодно, при цьому, як правило, перекручуючи навіть очевидні факти, не відмовляючись при цьому навіть від відвертої брехні, а адвокат Татієв має мовчати.
Такого не буде.

“ВЕРСІЇ”: ЗМІ називали Агаларова так, орієнтуючись на європейські стандарти (зокрема, положення Ради з преси Німеччини), які дозволяють називати підозрюваного вбивцею до вироку суду, якщо вбивство вчинене на очах у свідків. Чернівецькі газети, зокрема й «Версії», цитували саме свідків і родичів загиблого.
До слова, за твердженням президента Академії української преси (АУП) Валерія Іванова, у цьому випадку можна говорити про порушення етики, але не про правове порушення.
МІЙ КОМЕНТАР: Це брехня.
Насправді не існує жодного свідка, який би де-небудь і коли-не-будь стверджував, що бачив, як Агаларов на його очах скоїв убивство.
Таких даних немає в протоколах досудового слідства, немає і в звукозапису і в протоколі судових засідань.

“ВЕРСІЇ”:Як доказ, юрист Татієв надав так званий відеозапис з камер спостереження у «Графській садибі» того трагічного вечора. На запису зафіксовані постійні пересування людей, пересідання їх з машини до машини, фрагменти конфлікту (саме фрагменти! – ред.), поранений Савка, і те, як його несуть до машини Агаларова, а також виїзди машин з території комплексу. Самого моменту нанесення Савці смертельних ран на відео немає. Сам Агаларов стверджує, що на відсутніх фрагментах відео (дивно, що вони зникли у невідомому напрямку – ред.) били якраз його, і він захищався. Натомість, на наявному відео чітко зафіксовано, як Агаларов рухався від багажника свого автомобіля з битою.
Неповний запис не дає жодної підстави стверджувати, що Рустам Агаларов не вбивав. Щоправда, як і стверджувати протилежне. Питання «Хто вбивця?» залишається відкритим, адже факт убивства очевидний: стверджувати, що смертельний удар ножем завдав собі сам загиблий, не наважиться навіть безсоромний адвокат диявола (це не натяк, це ремінісценція з відомою американською кінострічкою).
МІЙ КОМЕНТАР:
1. Насправді, цей відеозапис, особливо, якщо його добре роздивитися, повністю руйнуєпомилкову, висмоктану з пальця конструкцію обвинувачення, яке було раніше пред’явлено Агаларову слідством і ганебно розвалилося в суді, згідно якої, нібито Агаларов приїхав один,внеділюпізно ввечері у "Графську садибу", щоб раптом (!), несподівано,ні з того,ні з сього  почати конфлікт(!) із Савкою, якого николи не бачив і не знав.
2. Добре, що авторові допису видно, що “на наявному відео чітко зафіксовано...”. Справа в тому, що саме Агаларов весь час стверджував і стверджує зараз, що “рухався [саме] від багажника свого автомобіля з битою”.
Натомість, потерпіли, навпаки, наполягають на тому, що биту він узяв в салоні автомобіля, де тримав її напоготові для нападу.
3. Ані орган слідства, ані обвинувач в суді, ані навіть потерпілі не вважають Рустама Агаларова особою, що скоїла вбивство О.Савки. Усі вони вважають цією особою батька Агаларова. Підкреслюю — батька, а не сина.
4. Ніхто зі сторони захисту, у тому числі Рустам Агаларов, ніколи не стверджував і навіть не припускав, що смертельний удар ножем Савка завдав сам собі.
5. На питання “Хто вбивця?” має відповісти не сторона захисту, а орган розслідування.

“ВЕРСІЇ”: За нашою інформацією, органи досудового слідства, які додатково розслідують справу про вбивство Савки, ймовірно інкримінуватимуть Агаларову навмисне вбивство.
МІЙ КОМЕНТАР: Нехай спробують.
На даному етапі це вже буде не слідчою помилкою, а притягненням завідомо невинного до кримінальної відповідальності, що поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину (ст.372 Кримінального Кодексу України).

“ВЕРСІЇ”: Виникає питання про потребу такого поспішного відбілювання підозрюваного в очах громадськості. Адже остаточну крапку справедливо поставить наступний суд по справі вбивства. Для чого поспішати? Можливо, саме щоби шляхом виграних судів обілити себе в очах громадськості і мати ширше поле для маневру в майбутніх судових перипетіях?
МІЙ КОМЕТАР: І ви, шановні, засуджуєте людину за бажання “шляхом виграних судів обілити себе в очах громадськості”?!
То яким же саме шляхом, на ваш погляд, людина має “обілити себе в очах громадськості”, як не “шляхом виграних судів”?
Не знаю, куди саме ви йдете, шановні, але явно не в бік Європи і європейських цінностей, зокрема, цивілізованого судового шляху вирішення спірних питань.

“ВЕРСІЇ”: Під час прес-конференції слово хотів взяти батько загиблого Олександра Савки, однак організатори йому відмовили, аргументуючи тим, що він може зірвати захід.
МІЙ КОМЕНТАР: Це не так.
Батька Савка, наскільки мені стало відомо, запросив із собою на прес-конференцію один із журналістів, який, незважаючи на свій похилий вік, вів себе не зовсім коректно і сам ледве не зірвав прес-конференцію, за що отримав неодноразове (!) зауваження від своїх же колег.
Цей журналіст, неодноразово перебиваючи інших, просив пустити до зали батька Савки для його участі в прес-конференції.
Я особисто відмовив йому (журналісту, а не батьку Савки, якого не було в залі), при цьому роз'яснив порядок проведення прес-конференції. Журналісти взяли інтерв'ю у батька, але не в залі прес-конференції, що призвело б до її зриву, а в фойє готелю.
До речі, батько Савки мав можливість більш ніж докладно довести свою позицію, все, що хотів розповісти, не лише до читачів буковинських мас-медіа, а до жителів всієї України. Така можливість йому була надана на телеканалі “ІНТЕР”, у програмі “Стосується кожного”, у двох випусках — за 2 і 3 квітня 2014 року.
Перший випуск програми “Стосується кожного”, т/к “Інтер” - “Убивство під наглядом” (2 квітня 2014р.).
Другій випуск програми “Стосується кожного”, т/к “Інтер” - “Убивство під наглядом” (3 квітня 2014р.).

І останнє. Замість підпису під дописом вказано - “Вл.інф.” Тобто, “власна інформація”.
Людини, яка б підписала допис, як я розумію, не знайшлося.
І я, здається, здогадуюся, чому.
Як на мене, це не “власна інформація”, а навпаки, “власна ДЕЗінформація”.


Ібрагім Татієв, адвокат.