Політичне рабство. Або як з депутатів хочуть зробити рабів!

19 березня може стати Днем політичного рабства в Україні. Сьогодні парламентарі мають визначитися кому вони служитимуть: виборцям чи партійним босам. І справа навіть не у блокуванні закону про "Укрнафту".

У парламент внесено ініціативу голови Верховної Ради В. Гройсмана щодо обмеження переходів депутатів з фракції у фракцію. Законопроект передбачає внесення змін до Регламенту Верховної Ради України  та Закону України «Про комітети Верховної Ради України». Політична міграція є ганебним явищем українського політикуму, проте її потрібно позбуватися не через закріпачення депутатів, а через посилення відповідальності депутатів перед виборцем.

Автор цього законопроекту хоче «удосконалити умови формування депутатських фракцій (депутатських груп) відповідно до вимог Конституції України; уточнити процедури відкликання членів комітетів парламенту з огляду на його фракційне структурування; удосконалити механізми, пов’язаних з підтриманням дисципліни на пленарних засіданнях Верховної Ради України». А насправді ж, пан Гройсман хоче обмежити свободу депутатського мандату. 

Судіть самі, народний депутат тепер має бути тільки у фракції, яка належить до політичної партії, що висунула його кандидатом у депутати. В іншому випадку - у разі  невходження  народного  депутата,  обраного  від політичної партії, до складу депутатської фракції цієї політичної партії, або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії.  І це не зважаючи на те, що депутат має статус  НАРОДного , а відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» - народний депутат України  є представником Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.  Бажання закріпачити депутатів і  встановити залежність народних депутатів від політичних партій виникає постійно. Такі намагання були за часів  Кучми і Медведчука, Тимошенко і Януковича.  Ну дуже вже хочеться спонсорам партій, щоб депутат був остаточно незалежним від свого виборця! Щоб служив лише партійним босам і спонсорам.

Варто уже було б звернути увагу і на виборця, який привів нинішніх посадовців і депутатів до влади і дав їм право формувати органи влади.  А так виглядає, що попри постійні запевнення у   турботі про людей, на практиці партійні вожді, всупереч Конституції України,  намагаються максимально усунути виборця від управління Державою.

Контролювати і відкликати депутатів має мати право той, хто його обрав, а не партійні вожді! Втім, подивимося, як активно будуть нинішні депутати одягати партійне кріпацьке ярмо на свою шию!

Далі буде…