Чи вийшов з коменданта банкір, або спомини про "кредобанду"

В недалекому 2008 році, навчаючись в Ужгороді я почув одну цікаву історію від свого знайомого. Його дружина разом з своєю кумою протягом короткого часу змінювали місця роботи та переходили з банку в банк. В той час, в переддень кризових явищ в економіці, споживче кредитування розвивалось небаченими до того темпами, а банківські відділення відкривались на кожному кроці. Все це сприяло значному попиту на банківських працівників, які мобільно переходили з одного банку в інший в погоні за вищими зарплатами. Дружина мого знайомого разом з своєю кумою були на передовій таких процесів. Оскільки їх професійне становлення як банківських працівників відбулося в «Кредобанку» їх охрестили «кредобанда». Я з гумором сприйняв цю історію, і коли доводилось по справах заходити в однойменний банк в думках завжди згадував історію про «кредобанду».

З тих пір багато води спливло, з «Кредобанком» останнім часом життя не зводило та й історія про «кредобанду» забулась. Аж ось після доленосних подій на Майдані, коли в державі проводилися нові кадрові призначення історія мого знайомого знову пригадалась. Головою Національного банку України було обрано коменданта Будинку профспілок Степана Кубіва, якого я сприймав виключно як активного учасника протестних акцій на Майдані, але аж ніяк не банкіра.

Пам’ятаю перше, що тоді зробив – прочитав офіційну біографію Степана Кубіва, і з подивом для себе виявив той факт, що з 2000 по 2008 рік він був головою правління того самого «Кредобанку». Національний банк України очолила «кредобанда» – сам по собі напросився висновок, і я з посмішкою згадав стару історію. Звісно, це був сарказм, і не більше того, тим паче в мене немає звички давати оцінку професійним якостям людини апріорі.

Отже, я вирішив почекати і для власної оцінки дати час Степану Кубіву проявити себе в якості головного банкіра України, а вже потім робити якісь висновки. Однак, при собі залишив думку про те, що не активність на Майдані, зі всією повагою до неї, повинна бути критерієм професійності того чи іншого кандидата при призначенні на найвищі державні посади.

З 24 лютого, а саме в цей день Степана Кубіва було призначено головою Національного банку України, пройшло більше 50 днів. Це звісно не багато, але в деякій мірі достатньо часу для того, щоб хоч якось проявити себе, на посаді, а суспільству зробити деякі хоча б дуже попередні висновки про діяльність Степана Кубіва на посаді очільника НБУ.

Та перш ніж почати оцінювати роботу головного банкіра України варто було б згадати основну функцію Національного банку України визначену Конституцією України (стаття 99), а саме забезпечення стабільності грошової одиниці – гривні. Закон України «Про Національний банк України» (стаття 6) значно деталізує цю функцію, а саме при забезпеченні грошової стабільності гривні національний банк повинен також виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Тобто на Національний банк України фактично покладено дві основні функції: забезпечення курсової стабільності та купівельної спроможності національної грошової одиниці України - гривні. Саме за цими критеріями спробую оцінити діяльність пана Кубіва, як головного банкіра України.

Отже, перший критерій – курсова стабільність. 24 лютого в день призначення Степана Кубіва главою НБУ українська гривня котирувалась на міжбанківському валютному ринку по відношенню до американського долара по курсу 8.98/9.20 при офіційному курсі 8.88 UAH/USD. На 15 квітня курс української гривні до американського долара досяг позначки 12.29/13.27 при офіційному курсі 12.97 UAH/USD.  Таким чином за 51 день українська гривня девальвувала по відношенню до американського долара, а тим самим і по відношенню до інших світових валют на 65%. Рівно на стільки обезцінились збереження українців у перерахунку на іноземну валюту, і відповідно подорожчали зобов’язання номіновані в іноземній валюті (державні борги, валютні кредити населення тощо).

Всі соціальні параметри в доларовому еквіваленті стали просто мізерними. Так, розмір мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складають 1218 грн. становлять 94 дол. США, мінімальна пенсія за віком, що складає 949 грн. взагалі становить 73 дол. США. Все ж треба сказати, що від такого стану речей значно виграли імпортери, які значно підвищили свої доходи, люди які отримують зарплату в валюті, а також українські трудові мігранти, які витрачають свою зарплату в Україні, їх добробут відповідно зріс на 65%.

Другий критерій – купівельна спроможність. Щоб оцінити зміни купівельної спроможності гривні подивимось на індекс інфляції (рівень споживчих цін) за відповідний оціночний період. Так, за 1 квартал поточного року маємо індекс інфляції розміром в 1.7%. Враховуючи існуючі тенденції за три місяці на кінець 2014 року матимемо близько 14% інфляції, це за офіційною статистикою, реально ціни виростуть десь на 25 %. Вже сьогодні, у зв’язку з девальвацією гривні, маємо ріст цін на пальне в середньому на 30 %, а зростання цін на пальне спричинить ріст цін практично на всі продукти у зв’язку з транспортною складовою у їх собівартості. Що стосуються цін на імпортні продукти, які не мають замінників в Україні, в першу чергу ліків, овочів та фруктів, одягу та взуття, не кажучи вже про побутову техніку, то їх ціна зросте навіть більше ніж девальвує гривня. При цьому не братимемо до уваги ріст цін на промислові продукти, які так само значно зростуть.

В таких непростих для України економічних і політичних умовах дії Національного банку України мали б бути відповідними та направленими на виправлення критичної ситуації на валютному ринку. Варто сказати, що економіка України є дуже чутливою до курсових коливань, а стабільний валютний курс є свого роду «якорем», який тримає економічну стабільність в буремні часи. Однак з усією упевненістю можна сказати, що за відповідний період Національний банк України під керівництвом Степана Кубіва діяв з точністю до навпаки, а саме підняв «якір» курсової стабільності і відпустив валютний «корабель» у вільне плавання не дивлячись що на валютному «морі» штормить. 

Головною функцією Національного банку України під головуванням Степана Кубіва схоже стало беззаперечне виконання вимог Міжнародного валютного фонду незважаючи навіть не те, що вони суперечать положенням Конституції України, які чітко вказують Національному банку на його основну функцію. За словами самого Кубіва останнім часом Національний банк не витратив жодного долара з золотовалютних резервів України, при цьому не розуміючи, що незначна сума резервів могла зняти ажіотаж на валютному ринку, і тим самим стабілізувати курс гривні хоча б на психологічній позначці в 10 грн. за 1 дол. США. Саме для таких випадків у Національного банку і є такий «жировий запас» як золотовалютні резерви України. Однак, надія на жаданий транш від МВФ схоже дає право НБУ «здійснювати» бездіяльність на валютному ринку України.

Відомим є той факт, що в період курсової нестабільності дуже важливо зв’язати вільні кошти з метою уникнення їх потрапляння на валютний ринок, щоб вони не послаблювали ще більше курс гривні. Тим не менше, саме в цей період Національний банк України, проводить дві, фактично взаємовиключні в плані ефективності, монетарні дії. З однієї сторони не виходить на валютний ринок з продажем валюти в піковий період, а з іншої сторони накачує банківську систему України коштами, які згодом переміщуються на валютний ринок і обвалюють гривню. Так, за цей рік НБУ видав комерційним банкам через механізм рефінансування 36,2 млрд. грн., значна частина цих коштів осіла  саме на валютному ринку і девальвувала гривню.

Оцінюючи недовготривалу роботу Степана Кубіва на посаді голови Національного банку України можна знайти ще чимало прорахувань, які навряд чи будуть записані йому в актив. Сказати хочеться тільки одне – за 50 днів Степан Кубів так нічого і не зробив для того, щоб піднятися з рівня коменданта Майдану до ефективного Голови Національного банку України. Оскільки своєю посадою Степан Кубів завдячує Майдану, нехай і оцінку йому дає товариство Майдану.

Що ж до власної оцінки, то в мене в думках тільки одна асоціація, яка до речі була з самого початку – Національний банк України очолює все та ж «кредобанда». І може було б смішно, якби не було так гірко…