Законопроєкт №3658 як шанс для "зеленої" енергетики України

Цього тижня Верховна Рада може поставити крапку у довготривалих перемовинах між інвесторами у ВДЕ та Урядом щодо зниження «зелених» тарифів. І водночас – почати нову сторінку для цієї галузі в Україні.

15 червня до Парламенту надійшов урядовий законопроєкт (https://www.epravda.com.ua/news/2020/06/16/661881/), розроблений на основі підписаного раніше з виробниками Меморандуму (https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2020/06/11/661622/). 3 липня Верховна Рада підтримала його ухвалення (https://www.unian.ua/economics/energetics/zeleniy-tarif-rada-pidtrimala-znizhennya-tarifu-v-pershomu-chitanni-novini-sogodni-11061452.html) в першому читанні і за основу.

Ключове у законопроєкті №3658 (https://bit.ly/2YsJga4) про зміну умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел:

- зменшення «зелених» тарифів для СЕС та ВЕС. Залежно від потужності та дати введення в експлуатацію – від 2,5% до 60%.

- запровадження відповідальності за небаланси: 100% із 1 січня 2022 року для СЕС та ВЕС потужністю понад 1 МВт. Для ВДЕ потужністю менше 1 МВт відповідальність з 2021 року настає в обсязі 10% і щорічно, до 2030 року, збільшується на 10%.

- надання державних гарантій щодо незмінності надалі умов підтримки виробників електроенергії з «зеленим» тарифом.

- вдосконалення процедури організації і проведення «зелених» аукціонів, зокрема, проведення аукціонів за окремими видами альтернативних джерел енергії.

Можна довго говорити і дискутувати про причини кризи. Так чи інакше, компроміс став єдиним шансом на її подолання та уникнення масових судових позовів від інвесторів. Але, як кажуть у народі, немає злого, щоб на добре не вийшло.

Ця криза і цей закон створили можливість для якісних змін як у галузі ВДЕ зокрема, так і на новому ринку електроенергії у цілому. Проблеми були, і чимало з них зіграли вирішальну роль у тому, щоб ми опинились у ситуації, в якій опинились.  

Візьмемо затверджений Урядом і узгоджений з Енергетичним співтовариством Національний план дій з відновлюваної енергетики (https://saee.gov.ua/uk/documents/400). Згідно із ним, до кінця 2020 року передбачалось встановлення СЕС потужністю до 2 300 МВт. Але на кінець першого кварталу 2020 року ми мали вже 5576,3 МВт. На противагу цьому, встановлена потужність вітроелектростанцій має бути на рівні 2280 МВт, у нас же наразі – 1200 МВт. 

Якщо говорити про біомасу та біогаз, то тут відставання ще більше: сумарна потужність мала становити 950 МВт, а є лише 177,1 МВт. При цьому потенціал галузі колосальний – вона здатна збільшитися у 250 разів. 

Якщо вирівняти цей перекіс, ситуація вже значно покращиться. Не лише через балансування потужностей за різними джерелами альтернативної енергії. А й тому, що станції на біомасі та біогазі мають низку суттєвих переваг. 

- виробництво енергії ними стабільне і не потребує витрат на балансування. Понад те, вони самі можуть виступати у якості балансуючих потужностей як або замість ТЕС/ТЕЦ на вугіллі чи мазуті.

- високий рівень зайнятості працівників на одиницю встановленої потужності. 1 млн дол. інвестицій створює 20 робочих місць;

- їхня робота має мультиплікативний ефект, бо вони використовують місцеву сировину, закуповують паливо в Україні, залучають транспортний сектор, сплачують податки у місцеві бюджети. Жодної копійки не йде за кордон.

Окремо варто наголосити на екологічній доданій вартості біоенергетики. Завдяки таким підприємствам:

- знижується ризик масштабних лісових пожеж, оскільки електростанції на твердій біомасі спалюють лісосічні відходи;

- знижується ризик виникнення пожеж на полігонах твердих побутових відходів на кшталт трагедії, що сталась на Грибовицькому сміттєзвалищі піді Львовом у 2016 році;

- не накопичуються і не потрапляють у ґрунт відходи тваринного походження (гній, послід), погіршуючи  санітарно-епідемічну ситуацію та збільшуючи викиди парникових газів. 

Водночас у 2019 році 61% виплат за «зеленим» тарифом отримали сонячні електростанції — на станції на біомасі та біогазі припало лише 7% виплат. «Зелений» тариф для біомаси і біогазу становить 12 євроцентів за 1 КВт*год. Крім того, що це не найвищий тариф у Європі, він ще й є одним із найнижчих.

При цьому, коли фінансовий стан ДП «Гарантований покупець» став критичним, виплати здійснювалися усім однакові, на рівні 5%. Хоча паливно-сировинна складова біоенергетичних проєктів сягає 60% - інакше б того самого мультиплікативного ефекту не було. А біоенергетичні підприємства не можуть чекати завершення 2021 року, аби отримати усі заборговані виплати за «зеленим» тарифом. Нагадаю, сума чимала – загалом вона зараз становить 15 млрд грн.

Тому цей закон дозволить не лише зберегти біоенергетичні підприємства – а вони зараз на межі зупинки через заборгованість із виплат за «зеленим» тарифом – а й дати їм новий стимул для розвитку. Аби вже у найближчі роки ми досягнули того, що повинні були мати вже у 2020 році – сумарних 950 МВт біомасових та біогазових потужностей. 

Для цього треба зробити лише одне: внести одну поправку до другого читання законопроєкту, і викласти її так: «...на період до завершення, з урахуванням положень цього Закону, проведення «Гарантованим покупцем» в повному обсязі розрахунків, оплата відпущеної електричної енергії, виробленої на об’єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії з використанням біомаси і біогазу, враховуючи значну паливно-сировинну складову, соціальні та екологічні завдання і наслідки їх діяльності, не може бути меншою 60 відсотків суми, яка підлягає оплаті у відповідному розрахунковому періоді (місяці), включаючи оплату заборгованості, що виникла у періоди до набрання чинності цим Законом».

Разом з болючим, але необхідним зниженням тарифів, що, за прогнозами Уряду, зекономлять державі 6 млрд гривень на рік, ці заходи вже значно збалансують ринок.

Криза також змусила – це відображено в законопроєкті – повернутися до питання «зелених» аукціонів, які мали запрацювати ще у квітні (https://www.gpee.com.ua/main/news?id=299). Крім того, там більш детально прописуються умови їх проведення і розширюються їхні можливості. Тож, з урахуванням запровадження граничних цін, проблеми із виплатами «зелених» тарифів мають лишитись у минулому.

Нещодавно також був ухвалений закон про «зелені» облігації (https://bit.ly/2zV87Ke) – ще один інструмент залучення інвестицій у будь-які проєкти екологічного спрямування. Зокрема, енергоефективні, енергетичні, транспортні, з управління відходами.

Ця криза принесла чимало проблем виробникам ВДЕ, сфері енергетики і Уряду. Але водночас змусила тверезо подивитись на ситуацію і дала шанс вибудувати дійсно стабільну та ефективну систему. Адже весь цивілізований світ ухвалив рішення йти «зеленим» шляхом. Так само його підтримав і Уряд України. Енергетичний перехід до 2050 року задекларував і український Уряд (https://menr.gov.ua/news/34424.html). 

Вже наступного тижня Рада йде на канікули. Тому сподіваємось, що на цьому законопроєкт №3658 буде ухвалений у другому читанні та в цілому, і ми почнемо нову яскраву сторінку «зеленої» генерації в Україні. В тому числі – і біоенергетичної. До осені ні ми, ні країна чекати не можемо.