|
|
|||||||||||||
АвторКнопки |
Чому країна байдужа до раку?05.02.2010 00:51
4 лютого був Всесвітній день боротьби з раком. Рак є однією із основних причин смертності у світі. За даними ВОЗ, кожний рік хворіє 10 млн. людей. Якщо у найближчі 10 років не будуть вжиті відповідні заходи, то до 2015 року від цієї хвороби помре 84 мільйонів мешканців планети. Укра ї на на другому місці в Є вроп і за темпами розповсюдження хвороби . Гірша ситуація т і льк и в Рос ії. К о ж ну годину у нас ре єструється понад 20 нов и х випадків за хворювання! Кожну годину від раку помирає 10 жителів України! За підрахунками спеціалістів, до 2020 року кількість тих, хто вперше захворів - перевищить 200 тисяч. Статистика онкозахворювань в Україні вражає: за останні 10 років к ількість хворих в иросла на 25% . Загальна кількість населення ск о р отилась на 4 млн . людей . І найстрашніше, що рак продо в ж ує " молод шати" . Я не є лікарем. На жаль! Але знаю, що від раку виліковується менше половини. Це також статистика. За словами самих медиків причина цього - халатн і сть укра ї нц і в. Вони занадто пізно приходять до лікаря. Хоча р ак - це хвороба, яку можна подужати на ранніх стадіях. До цієї хвороби байдужі не лише люди, а й держава. Коли інші країни на боротьбу з раком виділяють 5% ВВП, то в Україні із бюджету на це капає лише 0,03%. Це байдужість на державному рівні! Це теж само, що кинути хворого на вулиці, під смітником, аби він здох як собака!Якщо державі немає діла до цієї хвороби, то бізнесменам тим більше. Чому з раком бореться лише Ринат Ахметов? У Донецьку він утримує цілу лікарню. Загалом, на боротьбу з недугом він, якщо не помиляюсь, витратив 200 мільйонів гривень. Але це крапля в морі смерті! Хоча інші це море взагалі обходять стороною. Я не бачив широкомасштабних рекламних кампаній, які б пояснювали, як вберегтися від хвороби або, як з нею боротися. На цю тему жодного ролика, жодного плаката, жодної PR-акції! Я не пам ' ятаю, щоб проводилися великі конференції з питань ефективного і швидкого подолання недуги. Я не чув, щоб хтось організовував благодійні концерти під гаслом "Переможемо Рак!" або "STOP хвороба!". Чому ніхто не запросить приїхати із просвітницьким туром "Як я долаю рак" відомих людей, які борються з цим недугом? Наприклад, колишня Перша леді США, Бетті Форд, уже понад 30 років успішно воює з раком. Вона дає надію усіх хворим. Але чому цю надію не бачать в Україні? Також з раком борються: американська поп-співачка Anastacia, якій діагноз рак грудей був поставлений у 2002-му, коли їй було 29 років; рок-співачка Sheryl Crow в якої рак знайшли у 2006 -му, у 44 роки; Олемпійська чемпіонка США з фігурного катання Peggy Fleming, якій діагноз підтвердили у 1998 році, коли їй було 50 років… Таких людей багато. Чому до Києва, Харкова, Одеси привозять лише тих, хто проти СНІДУ, хоча ця хвороба не перша у рейтингу небезпечних для життя? Чому у боротьбі за життя ВІЛ-інфікованих влаштовують цілі шоу-програми? Чому цього не робиться заради хворих на рак? Можливо, причина в тому, що рак, на відміну від СНІДУ - це "не комерційна" хвороба? Можливо, відсутність уваги до недуги пов ' язана з тим, що під неї не дають гранти? Можливо, байдужі не пацієнти, а самі лікарі, які "не піднімаються" матеріально на цьому недугові?
просмотров: 112
|
Популярные теги
PR Азаров Банки банкротство бизнес будущее украины Васильев власть выборы деньги доходы закон инвестиции интернет Ирина Бережная карьера Киев коррупция кризис маркетинг налоги Налоговый Кодекс НБУ недвижимость общество персонал политика право Президент психология успеха работа реклама Рекрутинг реформы россия суд Тимошенко УКБС Украина україна экономика Янукович
Авторы
|
|||||||||||
|
|||||||||||||
|
© Информационное агентство ЛIГАБiзнесIнформ, 2007-2012
© Информационно-аналитический центр "ЛІГА", 1991-2012 Все права на материалы, размещенные на портале ЛІГА.net, охраняются в соответствии с законодательством Украины. 
|
|||||||||||||
RSS
Комментарии:
Справа в тому, що СНІД - хвороба офіційно невиліковна, тому її можна безпрограшно піарити та вишибати сльозу з піпла.
А рак можна вилікувати. Оскільки наша офіційно безкоштовна медицина бідна, як церковна миша, то ймовірність вилікуватися тим більша, чим забезпеченіший хворий, або його родина.
Отже, є гроші - вилікуємо. Нема грошей - сподівайся на милосердя. Звідси і банери та лайтбокси із конкретними хворими на рак дітьми та дорослими.
Я особисто не знаю жодного. Не знаю, чим саме лікуються хворі. Взагалі, таке враження, що це якась віртуальна хвороба. Вона існує тільки на шпальтах.
А от про рак знаю дуже багато. Багато знайомих, родичів, дорослих та дітей хворіли, лікувалися, виліковувалися чи вмирали від цієї хвороби.
Я приймала участь в зборі коштів для лікування незнайомих мені людей. Здавала кров. Це не хизування. Я прийшла до висновку, що все це волонтерство має лише соціальний вплив. Тобто, допомогти якомусь конкретному хворому, в родини якого немає коштів, майже неможливо. А якщо родина хворого заможна, то вона вилікує свого родича.
І це замкнене коло.
Якщо Вам до вподоби теорія Зговору, то проблема рака гарно вписується в цю теорію.
В незабезпечених шарах населення відбувається відбір за законом Дарвіна. Найслабіші вимирають.
А якщо ця теорія не довподоби, то сприймайте це як прояв нашого "дикого" капіталізму, де соцільна захищеність населеня зведена нанівець.
В нашем городе,например, жена мэра умерла от рака, думаю возможность была, также знаю богатых людей нашего города, кот. лечили и не смогли вылечить, их уже нет (например, совсем молодой мужчина - 33 года(рак крови).
Наверное, у каждого есть достаточное кол-во знакомых людей, кот умерли от рака и мы знаем, что не были эти люди брошены на произвол судьбы, за их жизнь боролись до последнего.
Это не социальная болезнь, количество денег в итоге не определяет выживешь ты или нет.
Например, сколько бы ни было денег, они не превращаются в кровь... Ее должен прийти и сдать человек, который решил это сделать сам. Раковому больному (не безнадежному, а вполне излечимому) во время химиотерапии постоянно нужны доноры. И доноров постоянно не хватает... И ни при чем здесь государство (почти ни при чем)... А ребенок, у которого тромбоциты во время или после "химии" на нуле просто умирает потому что не находится донор...
http://www.donor.org.ua
- Я теж не знаю! Але судячи із великої кількості реклами та заходів по збору коштів - вони мало не живуть зі мною. Це не соціальна хвороба - це вже більше нагадує соціальну паранойю
- "Я приймала участь в зборі коштів для лікування незнайомих мені людей. Здавала кров. Це не хизування....".
- СУПЕР! І я це кажу ЩИРО!!!
Есть статистика. Цифры суровая вещь.
"Вы видите суслика? Нет? А он есть!"
Человек, когда чувствует смерть, ощущает ценность жизни. Если речь идет о жизни ребенка, человек готов отдать все имущество. На этом наверное и построены такие "тарифы".
Кто может разяснить: почему требуют так много денег на лечение тяжких, смертельно-опасных недугов? И кто требует? И насколько законны такие требования?
Почему людям на земле нельзя жить одной семьей, помогать ближнему, а не наживаться на чужом горе? Я имею ввиду, что решение проблемы нужно искать именно в ликвидации в обществе механизмов: "смерть - или плати".