Спостерігаючи за виступами Президента України щодо зміни Української Конституції, я побачив досить дивну як для правової держави (а саме такою є Україна відповідно до чинної Конституції) картину: Основний Закон хочуть зробити більш досконалим, але методи, які при цьому використовуються, м’яко кажучи, видаються досить дивними…

Що я маю на увазі?

Давайте поглянемо на способи, якими Президент пропонує затвердити та легітимізувати Основний Закон держави. На засіданні Національної конституційної ради ним озвучена думка, що «можливий і всеукраїнський конституційний референдум за народною ініціативою» для прийняття нової редакції конституції.

Спробуємо проаналізувати юридичну сторону цього процесу:

Так, Конституція України в Розділі XIII передбачає, що суб’єктами, які можуть вносити законопроект про внесення змін до Конституції, є народні депутати чи Президент України. Не заглиблюючись в юридичні тонкощі цього процесу, скажу лише, що народ України бере безпосередню участь в цьому процесі через всеукраїнський референдум, який призначається Президентом України, тільки у випадку внесення змін до розділів I , III і XIII Конституції. Безперечно, у випадку прийняття нової редакції Конституції необхідно буде змінювати всі розділи, а тому проведення референдуму буде обов’язковим.

Однак, повернемось до висловів Президента про те, що «можливий і всеукраїнський конституційний референдум за народною ініціативою» для прийняття нової редакції конституції. Можливість проведення такого референдуму передбачена статтею 72 Конституції, проте вже згадуваним розділом XIII Основного Закону не передбачена можливість внесення змін до Конституції всеукраїнським референдумом за народною ініціативою.

Тому, якщо виходити з безпосереднього змісту Основного Закону, то порядок внесення змін чітко і однозначно регламентовано розділом XIII . Не випадково саме Конституцією встановлено більш жорстку процедуру внесення змін до цього розділу. Цим самим законодавці підкреслили надзвичайну вагомість цього процесу і неможливість його простої зміни.

А отже, якщо ми зараз будемо говорити про якісь інші шляхи зміни Конституції (якими б демократичними вони нам не видавались), то мова фактично буде іти про пряме порушення норм Основного Закону заради висловлення волі народом.

Ще більш дивним, як для громадянина демократичної держави, видається та поспішність, з якою намагаються прийняти нову Конституцію. За словами учасників засідання Національної конституційної ради Президентом була озвучена думка про необхідність підготовки проекту Конституції в найкоротші терміни (якщо бути точним, то поставлені Президентом строки вже минули кілька днів тому). При цьому, учасниками засідання зверталась увага, що вказаний проект може бути підготовлено щонайменше за півроку!!!

Як бачимо, навіть юридичний документ, що має найвищу юридичну силу, пропонується підготувати за тиждень! Що ж тоді нарікати на інші нормативні акти… А може, вони готуються і приймаються ще в коротші терміни?! Хто знає?!

Хотілося б звернути увагу ще на один момент. Важливість дотримання процедури внесення змін до Конституції або прийняття нової редакції проявляється ще і в передбачуваних наслідках. Якщо зараз (на стадії розробки і прийняття) не дотримати встановленої Конституцією процедури, то потім можуть виникнути абсолютно непередбачені наслідки, такі як, наприклад, існування двох Конституцій… (ті хто не визнаватиме нової Конституції, будуть говорити, що діє стара редакція, оскільки нова прийнята незаконно).