Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

01.03.2017 20:27

Альтернативний план Артеменко: законність та здоровий глузд

Катерина Коваль Громадський діяч. Офіцер запасу. Експерт з нацбезпеки і оборони. Учасник програми Україна-НАТО

На що тільки не йдуть народні обранці, аби лише хоч трохи затьмарити пана Л, якого прийнято вважати найодіознішим на українському політичному Олімпі: від замахів/ викрадень до представлень мирних планів щодо Донбасу та Криму. Як казав Аль Пачино у

На що тільки не йдуть народні обранці, аби лише хоч трохи затьмарити пана Л, якого прийнято вважати найодіознішим на українському політичному Олімпі: від замахів/ викрадень до представлень мирних планів щодо Донбасу та Криму. Як казав Аль Пачино у фільмі “Адвокат диявола”: “Безперечно, марнославство — мій найулюбленіший з гріхів. Він такий фундаментальний, самолюбство — це природний наркотик”.

Справжнім хітом стало так зване “представлення” народним депутатом Артеменком альтернативного мирного плану та заяви про те, що народ України має вирішити на всеукраїнському референдумі питання щодо статусу Автономної Республіки Крим та так званих “республік” в контексті можливості так званого “подвійного суверенітету”. Терміну “подвійний суверенітет” - не існує, а натомість існує: повний, формальний та частково обмежений суверенітет. Під формальним суверенітетом розуміється суверенітет однієї держави лише на папері, а іншої — фактично. В свою чергу, частково обмежений суверенітет означає або змушений, якщо держава була переможена у війні, або добровільний, за взаємною згодою з іншою державою. Ні під формальним, ні під частково обмеженим суверенітетом не розуміється саме “подвійний”, тобто котрий на рівних правах. А що стосується частково обмеженого, то для змушеного — де юре дії з боку Російської Федерації не зазначені як “війна”, а для добровільного — буде потрібно визнати анексію Автономної Республіки Крим в якості прийнятних дій з боку Російської Федерації, і цілком прогнозовано, що таке рішення не може бути прийнято враховуючи як внутрішню, так і зовнішню політику України.

Тобто, йдеться, про референдум в контексті зміни території України. А чи взагалі мають народні обранці такі повноваження та хто саме може ініціювати проведення референдуму щодо зміни території України? У пункті 2 статті 20 Закону України “Про всеукраїнський референдум” говориться: “ На всеукраїнський референдум за народною ініціативою не може бути винесене (ініційоване) питання про зміну території України”. А пункт 1 статті 27 (Порядок призначення всеукраїнського референдуму про зміну території України) вищезазначеного закону звучить так: “У разі прийняття закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України, укладеного Президентом України, Верховна Рада України приймає рішення про призначення всеукраїнського референдуму про зміну території України”.

А чи буде в сучасних умовах прийнято такий закон про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України — питання, котре має передбачувану відповідь. Тоді навіщо ця гра на публіку, шановний? Безперечно, марнославство — найулюбленіший наркотик.

Усі матеріали автора