Про Меморандуми

Справжнім хітом минулого тижня стало обговорення Меморандуму: МВФ-Україна… Також досить часто на слуху й Будапештський Меморандум щодо гарантій безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерасповсюдження ядерної зброї.

А тепер поглибимося у конкретику та реалії.

Меморандум - це документ, який засвідчує наміри сторін, позиції держав (якщо ми розглядаємо Меморандум в якості дипломатичного документу), аналіз окремих положень, інформація, яка надається інвесторам (у випадку інвестиційного Меморандуму). Тобто, Меморандум - це не той документ, який має юридичну силу, як договір або угода, та юридичні наслідки, у разі не виконання окремих положень документу.

Якщо розглянути детальніше особливості Будапештського Меморандуму, то це - документ, який був підписаний в 1994 році Україною, Російською Федерацією, США та Великою Британією, але не був ратифікований жодною зі сторін. Ще у 2009 році українською стороною пропонувалось розробити учасниками Меморандуму новий документ, який зміг би замінити собою Будапештський Меморандум, але це питання було заморожено. Отже, Меморандум, та ще й не ратифікований, не може розглядатись взагалі як документ, який має юридичну силу та якісь гарантії.

В дипломатії ще є такий термін, як «комюніке» - це документ, який підписується сторонами після проведення переговорів або зустрічі, тобто, просто для фіксації міждержавної зустрічі, а не демонстрації домовленостей або виникаючих між державами обов’язків. Меморандум, звичайно, інша річ в якості дипломатичного терміну, але теж не договір і не угода.

Те ж саме стосується й меморандуму між Міжнародним валютним фондом та державою Україна. У випадку ратифікації, Меморандум залишається Меморандумом, намірами щодо співробітництва, і нам ніхто нічого не винен і не зобов’язаний. Всі інші спекуляції на темі Меморандумів - лише маніпуляції.