Як відомо, “популізм” — це проголошення завідомо нездійсненних лозунгів, з метою здобуття симпатії та голосів виборців. Зазвичай, цей термін використовується з негативною конотацією, тому що подібна риторика часто використовується у якості передвиборчих технологій для того, щоб здобути якомога більше популярності та прихильників.
Також, дійсно, справжнім трендом у сучасному світі є використання популізму не лише у процесі виборів, а й у процесі політичної діяльності багатьох політиків. Якщо заглибитись у так звані “традиції” використання популізму у політиці, то можна розгледіти кілька особливостей його використання:
Не називаючи прізвищ, можу сказати, що наразі в Україні можна почути досить багато популістичної риторики щодо необхідності дострокових парламентських виборів, розірвання мінських домовленостей та оголошення воєнного стану, боротьби з корупцією. Користувачі соцільних мереж часто висловлюються щодо того, що напевно, у нашій країні подібна риторика є найбільш квітучою, але існують і відомі приклади політичних популістів у інших країнах світу. Наприклад, можна взяти до уваги європейських популістів, враховучи лозунги про вільну Шотландію, вихід Великої Британії з Європейського союзу або ж незалежність Каталонії. Також можемо згадати про такого відомого європейського політичного діяча, як Сільвіо Берлусконі, який у своїй ідеології використовував кілька політичних напрямків, а також лозунги без конкретики, поєднуючи елементи християнської демократії та загальних фраз щодо допомоги людям.
Як боротись з популізмом? Працювати. Започатковувати та впроваджувати необхідні зміни на новому історичному шляху нашої держави.