Основні тенденції кримінальної практики 2023 року

Що звичайно відображається на усіх сферах життя в державі, робота правоохоронної та судової систем не є виключенням.

Багато чого суттєво змінилось порівняно з довоєнними часами:

- змістились пріоритети в роботі правоохоронців, оскільки з’явились та набули поширення нові категорії актуальних кримінальних правопорушень - державна зрада, колабораційна діяльність, воєнні злочини, розкрадання гуманітарної допомоги тощо;

- інші підходи до організації роботи судів, яким доводиться планувати судові засідання, зважаючи на їх можливі зриви внаслідок повітряних тривог, які нерідко супроводжуються обстрілами та реальною небезпекою для життя і здоров’я учасників;

- складнощі, пов’язані з фізичною неможливістю учасників брати участь у слідчих діях та судових засіданнях у зв’язку зі зміною місця проживання та виїздом в інші регіони або за кордон, перебуванням у рядах ЗСУ або навіть, на жаль, загибеллю.

З метою розуміння напрямків, куди дійсно рухається кримінальна практика та складання висновків про тенденції, доцільно порівнювати поточну ситуацію також з довоєнним періодом, оскільки минулий рік був можна сказати шоковим, особливо перша його половина. Тоді мало хто думав про тенденції та перспективи, а більше опікувались реальним виживанням та збереженням здоров’я. Не можна сказати, що в цьому році вказані задачі втратили актуальність, але живемо і працюємо в тих умовах, які маємо та мусимо адаптуватись.

Перше, що привертає увагу - суттєвий ріст кількості кримінальних проваджень, у яких досудове розслідування та судовий розгляд здійснюються за відсутності підозрюваного та обвинуваченого – in absentia. Логіка такого зростання проста – реєструється велика кількість кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, розслідуванням яких займаються слідчі СБУ, що також є тенденцією, про яку варто зазначити.

 Переважна більшість таких проваджень – це різні форми колабораційної діяльності (ст. 111-1 КК), велика також частка припадає на обвинувачення у вчиненні державної зради (ст. 111 КК) та дещо менша кількість – посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст. 110 КК). У кримінальних провадженнях зазначеної категорії фігуранти зазвичай перебувають або на тимчасово окупованій території, або на території держави-агресора, тож для їх притягнення до кримінальної відповідальності застосовується процедура спеціального досудового розслідування, передбачена ст. 297-1 КПК з подальшим судовим розглядом також за їх відсутності.    

Також бачимо активізацію роботи детективів Національного антикорупційного бюро України. В березні поточного року відбулось призначення нового Директора цього правоохоронного органу. Можливо припустити, що саме необхідністю почати показувати результати можуть пояснюватись такі перетворення, адже НАБУ традиційно піддавалось критиці за низьку ефективність та у суспільстві постійно підіймалось питання доцільності утримання такої структури, яка достатньо дорого обходиться державному бюджету.

На підтвердження наведеного, навіть за офіційною статистикою бачимо суттєвий ріст кількості негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться детективами НАБУ. Кількість задоволених судом відповідних клопотань цього року вже значно перевищує довоєнні показники, а не те що тогорічні. Отже, захисникам у кримінальних провадженнях потрібно мати такі відомості на увазі, оскільки саме проведенням негласних дій найчастіше супроводжується порушення конституційних прав громадян, в тому числі вчиняються провокації кримінальних правопорушень.

Аналізуючи тенденції кримінальної практики в розрізі діяльності НАБУ, не можна не згадати приголомшливі випадки затримання високопоставлених представників судової гілки влади за результатами документування фактів одержання неправомірної вигоди. Мова йде про справу затриманого у травні голови Верховного Суду та чотирьох суддів Київського апеляційного суду, затриманих у листопаді. Наразі досудове розслідування у вказаних кримінальних провадженнях триває, про обґрунтованість повідомлених підозр говорити зарано, але вже зараз можна сказати, що на довірі до судової системи подібні факти позначаються точно не в бік покращення.

Натомість зміна керівника Бюро економічної безпеки України, на мою суб’єктивну думку, не призвела до різкого зростання якості роботи ще одного «нового» органу, створеного з метою побороти економічну злочинність в державі. В діяльності БЕБ можемо поки що спостерігати вірність традиціям та методам роботи ліквідованої податкової міліції. Ті ж самі обшуки на підприємствах, які супроводжуються скандалами у ЗМІ та звинуваченнями у тиску на бізнес. Фактові кримінальні провадження, які рідко закінчуються направленими до суду обвинувальними актами, але часто використовуються для тримання підприємців у напрузі та збору інформації про їх господарську діяльність. Якщо брати ту ж офіційну статистику, то практично з 10 розпочатих кримінальних проваджень лише одне стає предметом судового розгляду, виглядає так, що 9 з них переслідують якусь іншу мету.

Така ситуація достатньо дивна, адже БЕБ задумувався насамперед як потужний аналітичний орган з функцією досудового розслідування у разі виявлення масштабних злочинних схем, що загрожують економічній безпеці держави, а не для виявлення складів з контрафактними сигаретами та алкоголем, а також закриття гральних закладів, про що регулярно звітують соціальні мережі Бюро.   

 Як згадувалось на початку публікації, воєнний стан позначається на пріоритезації завдань правоохоронних органів. Відповідно до правил підслідності, слідчі Державного бюро розслідувань зосередили свої зусилля на розслідуванні військових кримінальних правопорушень, а також кримінальних проваджень, у яких фігуранти будь-яким чином дотичні до воєнної сфери. Близько 70 відсотків кримінальних проваджень, що ними розслідуються – саме вказаної категорії. Левова частка кримінальних правопорушень стосуються фактів самовільного залишення місця служби (ст. 407 КК) та дезертирства (ст. 408 КК), вчинених військовослужбовцями.

Разом з тим, поза увагою ДБР не залишається «економічна» злочинність, такі провадження також мають місце, але це вже є характерною рисою сучасної правоохоронної системи України – чіткі правила підслідності фактично існують лише в КПК, на практиці на них особливо уваги ніхто не звертає.  

Крім того, фігурантами кримінальних проваджень, які розслідуються ДБР, цього року досить часто ставали службові особи ТЦК та СП, які були задокументовані під час отримання неправомірної вигоди. Традиційно кримінальні провадження такої категорії потрібно уважно вивчати на предмет наявності ознак провокації кримінального правопорушення та допустимості отриманих доказів, адже за гучними заголовками у ЗМІ досить часто виявляється відсутність доказової бази та підстав для притягнення до кримінальної відповідальності.

Стосовно кримінальних проваджень, які розслідуються органами Національної поліції, то тут все традиційно – більшість кримінальних проваджень стосуються кримінальних правопорушень проти власності, життя та здоров’я, а також у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Однак, воєнний стан не перешкоджає деяким слідчим поліції реєструвати фактові кримінальні провадження відносно підприємців та займатись банальним переслідуванням бізнесу з класичним набором інструментів тиску: обшуки, вилучення та арешти майна, безкінечні допити власників та найманих працівників, витребування та перевірка документів щодо господарської діяльності та взаємовідносин з контрагентами. Здається, що дану хворобу не вилікувати, їй можна лише протидіяти грамотним захистом та публічним висвітленням подібних фактів у ЗМІ, що все ж-таки ще діє.

Проблемою, на яку вже звернули увагу, але яка ще залишається невирішеною – мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі від 5 років за кримінальні правопорушення проти власності у зв’язку з їх вчиненням «в умовах воєнного стану», навіть якщо це крадіжка товару з полиці супермаркету. Виходить так, що практично всі злочини наразі вчиняються в умовах воєнного стану, отже покарання дуже часто може бути неспівмірним суспільній небезпеці діяння.  

Кримінально процесуальне законодавство також перебуває в стані постійних змін. Наразі на розгляді у Верховній Раді перебуває черговий великий законопроєкт з цього приводу – 10206, який викликає жваві дискусії та обговорення. Мета законопроєкту – зробити кримінальний процес в України більш швидким, щоб припинити вал негативних рішень Європейського суду з прав людини щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень.  Основні моменти, які є найбільш цікавими: 1)   від слідчого судді до прокурора перейде право застосовувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання; 2) недопустимість доказів буде прив’язана до порушення процесуального порядку їх отримання, а не порушення істотних прав людини; 3) виключаються з процесу поняті як застарілий механізм фіксації ходу проведення слідчих дій.

Також традиційно гарячі дебати точаться навколо строків досудового розслідування, правила обчислення яких постійно змінюються та призводять до плутанини і суперечок учасників кримінального провадження з цього питання.

Якщо підводити певний короткий підсумок, то можна сказати, що кримінальна практика у 2023 році була досить динамічною, правоохоронна та судова система активно працюють, що в умовах повномасштабної війни вже є неабияким досягненням.

Разом з тим, негативні прояви такої активності у вигляді тиску на бізнес, роботи задля показників та задоволення суспільного запиту на швидкі результати і яскраві картинки, на жаль, продовжують мати місце.