Правова проблема визначення підслідності у кримінальних провадженнях

Тому виникає цілком логічне запитання, як же бути з проведеними процесуальними діями  та доказами, які отримані тими правоохоронним органом, який в силу даних положень КПК України не мав права здійснювати розслідування конкретного виду злочину.
На це питання чітко дає відповідь п.2 ч.3 статті 87 КПК, яка говорить, що недопустимими є докази, які отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органом досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених кодексом.
В даному випадку, буквально розуміючи дану статтю, можна з впевненістю сказати, що предметна підслідність, наявна у кожного правоохоронного органу і окреслює коло його процесуальних повноважень. Більше того, варто звернутись до статті 19 Конституції України яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

 
Проблематика питання також обумовлена і тим, що відповідно до статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Однак частина 2 вказаної статті говорить, що якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. 

 
Проте не зовсім зрозумілим є те, як же бути, якщо прокурор не визначить таку підслідність і всі матеріали в подальшому будуть передані до суду.
Про існування даної проблеми неодноразово заявляв Керівник Спеціалізованої Антикорупційної Назар Холодницький, який звернувся за роз’ясненнями з цього питання до різних компетентних органів. 

 
Цікаву правову позицію з даного питання, сформулював Вищий Спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ України.
Так, у відповідь, на вищевказане звернення Назара Холодницького, нарада суддів судової палати ВССУ дійшла до наступних висновків: «…проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, органом, до компетенції якого, згідно із процесуальним законодавством, не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження». Крім того суд звернув увагу на те, що «…відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, зібрані таким чином докази можуть бути визнані в суді недопустимими. Водночас, питання допустимості тих чи інших доказів вирішується під час судового розгляду судом, який здійснює розгляд кримінального провадження…» 

 
Отже, на сьогоднішній день існує законодавча неврегульованість, яка створює передумови до визнання недопустимими доказів, які отримані з порушення правил підслідності.