Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Класично, що на території наметового містечка відразу знайшли і гранати і коктелі Молотова. І в тому що найшли проблеми дві. Перша, той хто і раніше не довіряв поліції буде жити з переконанням, що вибухівку «підкинули». Друга – жоден з протестів в сучасній Україні не готується без урахування потенційного застосування насилля. Бо якщо мирно – то ніхто не почує.
Але головне не в тому, що там були чи з’явились гранати. На жаль, ми до цього уже звикли. Головне в іншому. Протест вперше за чотири роки був придушений насильницькими методами.
Тобто, влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує на ефект «30 листопада». І значною мірою вона права. Під час війни, постійних «зрад», тисяч загиблих, уже немає тих подразників, які б реально могли вивести на вулиці українців.
Застосування поліцією насилля - це не зрада, і не перемога. По-перше, держава – це єдиний інститут, який повинен мати монополію на насилля. По-друге, якщо на завтра не повстало пів України, то суспільство не дуже й образилась на цей факт.
Це не зрада, бо охлократія – влада натовпу – уже призводила до того, що блокувались не лише суди, не приймались важливі державні рішення. І охлократія – це те, що не дало навести порядок на Сході та призвело до мільйонів жертв.
І це - не перемога. Бо влада – ті, хто мають монополію на насилля – мають занадто низький рівень довіри. І завтра вони зможуть розігнати ще один протест, не важливо який. Бо поліцейські уже подолали психологічний бар’єр, а народ може довго це «проковтувати», бо вже звик. Як звик до війни. А крім протесту інших важелів, які б змогли зупинити свавілля, загальмувати перетворення України в поліцейську державу у нас немає.
Але ось поліцейської держави якраз у нас не буде ніколи. Владу українці не любили ніколи. І сила дії завжди дорівнює силі протидії. Якщо поліція зробить своєю традицією бити протестувальників, то і протестувальники відповідатимуть тим же. Тому ризики екстремізму лише зростатимуть для України.
Розгон МіхоМайдану - це зрада і не перемога. Це – політика. Влада таки домовилась про спільний «хрестовий хід» на березень наступного року. І схоже застосування поліції – це перший, але не останній крок у виборчій кампанії. Щонайменше, цим створюється видимість безпеки для самих представників влади. І ключове слово тут не «безпека», а «видимість».
05.03.2018 06:57
Мораторій на побиття протестувальників закінчився
Влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує
Силовий варіант розгону МихоМайдану породив цілу низку теорій: то Аваков скористався скористались погодою, то потім ще невдало невдало пожартував. А критики нової влади відразу заявили про її подвійні стандарти у порівняні зі старою. Мовляв, чотири роки тому бити протестувальників поліцією в Києві було не правильно, а сьогодні – уже виправдано?Класично, що на території наметового містечка відразу знайшли і гранати і коктелі Молотова. І в тому що найшли проблеми дві. Перша, той хто і раніше не довіряв поліції буде жити з переконанням, що вибухівку «підкинули». Друга – жоден з протестів в сучасній Україні не готується без урахування потенційного застосування насилля. Бо якщо мирно – то ніхто не почує.
Але головне не в тому, що там були чи з’явились гранати. На жаль, ми до цього уже звикли. Головне в іншому. Протест вперше за чотири роки був придушений насильницькими методами.
Тобто, влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує на ефект «30 листопада». І значною мірою вона права. Під час війни, постійних «зрад», тисяч загиблих, уже немає тих подразників, які б реально могли вивести на вулиці українців.
Застосування поліцією насилля - це не зрада, і не перемога. По-перше, держава – це єдиний інститут, який повинен мати монополію на насилля. По-друге, якщо на завтра не повстало пів України, то суспільство не дуже й образилась на цей факт.
Це не зрада, бо охлократія – влада натовпу – уже призводила до того, що блокувались не лише суди, не приймались важливі державні рішення. І охлократія – це те, що не дало навести порядок на Сході та призвело до мільйонів жертв.
І це - не перемога. Бо влада – ті, хто мають монополію на насилля – мають занадто низький рівень довіри. І завтра вони зможуть розігнати ще один протест, не важливо який. Бо поліцейські уже подолали психологічний бар’єр, а народ може довго це «проковтувати», бо вже звик. Як звик до війни. А крім протесту інших важелів, які б змогли зупинити свавілля, загальмувати перетворення України в поліцейську державу у нас немає.
Але ось поліцейської держави якраз у нас не буде ніколи. Владу українці не любили ніколи. І сила дії завжди дорівнює силі протидії. Якщо поліція зробить своєю традицією бити протестувальників, то і протестувальники відповідатимуть тим же. Тому ризики екстремізму лише зростатимуть для України.
Розгон МіхоМайдану - це зрада і не перемога. Це – політика. Влада таки домовилась про спільний «хрестовий хід» на березень наступного року. І схоже застосування поліції – це перший, але не останній крок у виборчій кампанії. Щонайменше, цим створюється видимість безпеки для самих представників влади. І ключове слово тут не «безпека», а «видимість».
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Зміст договору замовлення твору Олександр Мисенко 10:49
- Сила самопізнання Олександр Скнар вчора о 21:10
- Скасування усиновлення: що говорить закон і судова практика Леся Дубчак вчора о 19:31
- Політичне страхування в Україні: від точкових рішень до системи Антоніна Прудко вчора о 17:36
- Cтраховка не покриє: страхування вашого генератора та сонячної станції Ростислав Никітенко вчора о 09:29
- Реальный кейс: как удалось оспорить незаконную мобилизацию и закрыть уголовное дело Віра Тарасенко 24.08.2025 16:11
- "Ценз осілості Портнова" і українців, що виїхали за кордон від війни - що спільного? Валерій Карпунцов 23.08.2025 20:46
- Штраф як фіскальний інструмент: де межа між правопорядком і свавіллям? Олександр Рось 23.08.2025 18:34
- Профайлінг у бізнесі України: як підвищити ефективність та знизити кадрові ризики Василь Фенчак 23.08.2025 12:29
- О причине возникновения технологической цивилизации Володимир Стус 23.08.2025 00:59
- Представник Ватикану у Польщі нагородив рашистського посла Андрєєва Володимир Горковенко 22.08.2025 21:51
- Баланс між контролем та гнучкістю Сильвія Красонь-Копаніаж 22.08.2025 21:06
- "Штаб у Лондоні" чи виборчий штаб на Банковій? Дана Ярова 22.08.2025 18:45
- Тварина не іграшка: етичний погляд на "лікування" за допомогою улюбленців Ольга Духневич 22.08.2025 16:57
- Проблеми особистої ефективності Олександр Скнар 22.08.2025 09:44
Топ за тиждень
- Замість ліквідації – фаховість: недбала експертиза НАБУ стала загрозою для інвестклімату 521
- "Ценз осілості Портнова" і українців, що виїхали за кордон від війни - що спільного? 221
- Закон про лобіювання. Що має знати бізнес? 181
- Айсберг корпоративної безпеки 165
- Що не так із управлінням водними ресурсами в Україні 126
Популярне
-
Десятка сімей із найбільшими статками – від цукерок M&M's до нафти в ОАЕ
Життя 19833
-
Як відновитися після тривог – поради психологині та неврологині
Життя 11793
-
"Удар по ринку праці". Польський бізнес розкритикував вето Навроцького
Бізнес 8635
-
В які країни їдуть вчитись українські абітурієнти – все про освіту за кордоном
Життя 7993
-
Від $22 тисяч до майже мільйона: з чого зроблені костюми преміумкласу та хто їх носить – фото
Життя 7296
Контакти
E-mail: [email protected]