Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
01.09.2017 11:07

Тимчасові споруди – довгі апорії

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України (2015—2019)

Кожен мер міста Києва протягом останніх десяти років обов’язково одним зі своїх пріоритетів визначає «розібратись нарешті з МАФами». Проходять роки, а проблема, що поставлена на перше місце в переліку важливих, першочергових, резонансних досі не вирішена

«Я прошу к концу недели предоставить мне предложения о решении проблемы размещения МАФов и разработать механизм упрощения их демонтажа»

Віталій Кличко, 2014 рік,

 м. Київ

 

Кожен мер міста Києва протягом останніх десяти років обов’язково  одним зі своїх пріоритетів визначає «розібратись нарешті з МАФами». Проходять роки, а проблема, що поставлена на перше місце в переліку важливих, першочергових, резонансних досі не вирішена як в Києві, так і в решті регіонів України.

В тому числі зазначене, стало однією з десятків причин, що запевнили нас у необхідності обрання для наступного дослідження теми: ринки реалізації товарів, робіт та послуг у тимчасових спорудах. Було очевидним, що ринки мають високу концентрацію порушень, відповідно є благодатним ґрунтом для спотворення, обмеження, або усунення конкуренції. Серед іншого, мене цікавило, що ж зумовлює таку типову для країни безвихідність місцевої влади в ситуації з «МАФами». Висновок – перш за все недосконалість загальнодержавної нормативної бази. 

Враховуючи курс держави на децентралізацію, останньою були надані широкі та дискреційні повноваження органам місцевого самоврядування в частині врегулювання діяльності в тимчасових спорудах, як таким, що повинні бути найбільш зацікавленими в розвитку ринку. 

Зацікавленість та відповідальність місцевої влади в розвитку була логічною, оскільки учасниками ринків реалізації товарів в ТС є перш за все малий бізнес. Розвиток малого бізнесу в регіоні історично посідає перші місця в переліку першочергових питань державної політики будь-якої країни, оскільки він є основою ринкової економіки регіону та приносить значну частину доходів до місцевого бюджету.

Товари та послуги, що реалізовуються в ТС забезпечують щоденні прості потреби мешканців, маючи здатність без фізичних складнощів рухатись за споживачем, та бути в пішохідній доступності від нього. Напої, їжа, сувеніри, преса… – це  лише незначна частина того, що ми з вами купуємо в тимчасових спорудах, бо зручно.

Наслідком нерегульованого та хаотичного процесу встановлення тимчасових споруд може бути понівечення архітектури населеного пункту, створення загрози санітарно-епідеміологічному стану, та призвести до акцій масового суспільного незадоволення. 

Мотивації, щоб впоратись з викликом, достатньо. Дискреційних повноважень – достатньо. Усвідомлення значущості проблеми – теж є. Чого ж завжди не вистачало, не враховуючи спокуси продатись, щоб «розібратись нарешті з МАФам» та зрозуміти, чому теоретичні вірні десятирічні роздуми та наміри у нас ніяк не співпадають з фактами та досвідом, що так довго не дозволяє народити простий та якісний ринок без системних проблем. 

Я попередньо вже говорила про недосконалість загальнодержавної нормативної бази, та можу назвати її основною причиною, що складається з кількох: занадто широка дискреція, рудиментні норми, колізії та прогалини – досить типове асорті. В результаті, додавши сюди відсутність успішного досвіду місцевої влади у таких питаннях, недостатність знань, рівень правосвідомості населення та культури конкуренції, ми отримаємо кілька блоків серйозних проблем, що суттєво негативно відображаються на конкуренції та привабливості ринку для бізнесу.  

Блок 1

Створення місцевими органами додаткових штучних бар’єрів вступу на ринок, які надскладно, довго та недешево подолати початківцю, або представникам бізнесу, що не користуються «фаховою допомогою досвідчених консультантів».

В Англії тимчасова споруда зводиться на строк, що не перевищує 28 днів. У нас за строк більший в кілька разів ви тільки можливо зберете необхідний для встановлення пакет документів.

Результат: споруда тимчасова (короткострокова) для малих прибутків малого простого бізнесу, що задовольняє звичайні інтереси мешканців. При цьому процедура її встановлення довготривала, затратна, складна та специфічна.

Прикладів вимагання місцевою владою додаткових документів безліч по Україні, як і різновидів довідок, проектів, договорів, погоджень тощо, що вимагались.   

Блок 2

Дискримінаційний підхід з боку окремих органів місцевого самоврядування по відношенню до різних учасників ринку, що базується як на суто суб’єктивному ситуаційному підході(це коли на питання «почему?» відповідь «потому что»), так і на дискримінації за певними ознаками: місце реєстрації бізнесу, рік створення тощо.

Яскраво-демонстративною суб’єктивність є в Одесі, де строк дії паспорту прив’язки міськрада визначає комусь 6 місяців, а комусь 20 років. Маріуполь в свою чергу проводить конкурси на право розміщення ТС із залежністю кількості балів від місця реєстрації претендента: «землякам» 12 балів, іншим – 6.

Блок 3

Непередбачуваність для бізнесу нормативного та поведінкового «реформаторського» руху місцевих органів щодо тимчасових споруд. Постійні зміни місцевою владою напрямків, процедур, підходів, регіональної нормативної бази… не дають можливості бізнесу спрогнозувати свої процеси та прибутки, змушує закладати ризики, що створюють хаотичні переміни, у власну собівартість, або взагалі відмовлятись від підприємницької діяльності в такому вигляді.

Прикладів безліч.

Піврічні ярмарки в Бердянську, що розпочались в 2016 році. Особливість в тому, що на ці півроку бізнесмену потрібно демонтувати свою тимчасову споруду, а потім (зі сплином 6 місяців) знов встановити. І так кожен наступний рік, доки щось знов не зміниться.

Знов Бердянськ. Міськрада в 2016 році приймає нове положення про порядок видачі паспортів прив’язки, в якому пише, що видані раніше паспорти припиняють свою дії. І всі бізнесмени, не залежно від того, коли б у них мав би закінчитись строк дії, знов ідуть долати перепони та збирати всі необхідні документи, щоб не отримати, а вже в даному випадку не втратити право користування тимчасовою спорудою.

Демонтаж тимчасових споруд вже тривалий час більш схожий на бойовик: ЗМІ, прибирання снігу, тітушки, поліція, крики, бійки, пошкодження, зникнення, пости Генерального прокурора в соц. мережі… Ефективного механізму повернення майна та обладнання у «мікропідприємця» не має, як і можливості захистити свої права від неправомірного демонтажу.

Різні підходи різних органів влади, місцевих органів та судів до питання оформлення прав на землю під тимчасовою спорудою. Суми – сервітут, сумські суди – договір оренди, але потрібен конкурс, Одеса – «ноу-хау» договір користування місцем під розміщення ТС. Результат: весь бізнес перетворюється на потенційного порушника, що може бути позбавлений прав на ТС в будь-який момент, незалежно від якості документів.

    Блок 4

Різноманітність в регулюванні ринків різних населених пунктів, що унеможливлює розвиток, вдосконалення, навчання, консультування, створення практики тощо на загальноукраїнському рівні, та народжує специфічні для окремих адміністративно-територіальних одиниць проблеми, що потребують кожного разу пошуку нових специфічних інструментів вирішення.

Зі всім переліченим стикається саме бізнес, що здійснює свою діяльність в тимчасових спорудах, та в більшості своїй відноситься до найуразливіших від дій, бездіяльності та рішень місцевих органів. При цьому такий бізнес не має достатньо коштів, співробітників, адміністративного ресурсу та законодавчих інструментів, щоб захистити свої права та інтереси як від описаних вище порушень, так і в майбутньому убезпечити себе від «помсти за скарги».

Тому і говорила я на початку про недосконалість загальнодержавної нормативної бази. Бо маючи вже багаторічний досвід безуспішних спроб, хронічні описані проблеми, розуміння, пріоретитеність та незахищеність, держава повинна була б створити ще в «далекому вчора» максимально прозорі, прості, універсальні, зрозумілі та чіткі правила функціонування ринку. Матриці та алгоритми: що робити бізнесу та місцевій владі, щоб першому було легко, просто та дешево розпочати діяльність та здійснювати її, не порушуючи правових норм, а другим, в свою чергу, легко зробити тимчасову споруду прикрасою та «помагатором» населеного пункту.

 Хто повинен вдосконалити недосконалу загальнодержавну нормативну базу?

Ми запропонували Уряду визначитись з органами та конкретними дорученнями кожному, а також з моделлю, що буде взята за основу (сьогодні в розвинених країнах їх кілька). Повноваження щодо вирішення проблемних питань, описаних в звіті, відносяться до компетенції різних органів: Мінрегіону, МЕРТу, Держгеокадастру, органів юстиції, правоохоронних органів та інших органів. І нам самим буде не вірно, складно, не якісно, не ефективно та не раціонально  визначати за профільні органи модель допуску на ринок та його функціонування, оскільки зазначене не відноситься до компетенції Комітету. 

Важливо також як з боку територіальних відділень АМКУ, так і з боку інших органів, що мають контрольні та правозахисні функції на ринку, вести активну роботу доки не будуть усунуті нормативні прогалини та ринок не почне впевнено функціонувати з мінімальним втручанням держави. Тому доручили тервіділенням вжити заходів, не зазначивши конкретно яких саме, оскільки мають місце регіональні відмінності (строки, рівень, місцеві акти, структура, характер проблем…), що потребує індивідуального підходу в кожному окремому випадку, який ми будемо разом відпрацьовувати. 

І як підсумок, 31 серпня 2017 року на засіданні Комітету було схвалено звіт за результатом дослідженняринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах.

Надано пропозиції Кабінету Міністрів України:

Для забезпечення ефективного та конкурентного функціонування ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах надати доручення зацікавленим та відповідальним органам ужити заходів для нормативного врегулювання проблемних питань, викладених у звіті.

Доручення територіальним відділенням Комітету: 

Керуючись статтею 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у межах компетенції провести роботу з органами місцевого самоврядування щодо вжиття ними заходів для забезпечення розвитку конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах з урахуванням проблематики, викладеної у звіті. 

Копія звіту направлена в Адміністрацію Президента України.

Попереду у нас тривалий та не простий шлях. Приєднуйтесь. Разом ефективніше та швидше. 

Довідково : протягом дослідження ТВ було розпочато 9 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених статтею 15 у вигляді антиконкурентних дій органів влади та надано 41 обов’язкових для розгляду рекомендацій (34 –  передбачених статтею 15 у вигляді антиконкурентних дій органів влади, 7 – передбачених статтею 17 у вигляді заборони схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації) та 7 висновків у формі  рекомендаційних роз'яснень.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]