Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
31.01.2018 15:50

Недитячі війни!

Керівник корпоративної практики АФ "Домінанта"

Майже кожен із нас пам’ятає вислів, яким Л. Толстой розпочав свій роман «Анна Кареніна»: «Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему». Чомусь саме ця затерта цитата спадає на думку, коли в рамках профес

    Майже  кожен із нас  пам’ятає  вислів,  яким  Л. Толстой розпочав свій роман  «Анна Кареніна»: «Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему». Чомусь саме ця затерта цитата спадає на думку, коли в рамках професійної діяльності стикаєшся з питаннями спорів батьків відносно дітей.

Не вдаючись до звинувачення сторін, необхідно зазначити, що найчастіше оскаженілі баталії батьків обумовлені не об’єктивними обставинами, а несвідомим бажанням поститися один одному. Проте, залишимо вирішення проблем в цій частині психологам та звернемось до юридичної сторони проблеми.

   Першочерговим питанням після розірвання шлюбу є визначення місця проживання дитини . Незважаючи на декларування в Сімейному кодексі України рівності прав обох батьків, суди, як правило, залишають дітей з матір’ю. Необхідно відмітити, що з кожним роком кількість татусів, готових відстоювати своє право відносно дитини, зростає. Однак, а ні законодавство, а ні судова практика не додають їм впевненості у гарантуванні захисту свого права.
            Слід зауважити, що досить суттєву роль при вирішенні таких справ мають міжнародні норми, такі як: Декларація прав дитини, Конвенція про права дитинитощо. Так, саме принципом 6 Декларації прав дитини передбачено, що малолітня дитина (до 14 років) не повинна розлучатись з матір’ю, крім випадків, коли існують виняткові обставини. Проаналізувавши судову практику, можна дійти до висновку, що такими обставинами є: асоціальна поведінка матері дитини чи інші обставини, які вказують на те, що дитині у моральному чи фізичному сенсі може бути завдано шкоду, якщо вона залишиться проживати з матір’ю.
            При відсутності таких негативних факторів та інших рівних умовах батьків - перевага, як правило, надається матері і дитина залишатися жити з нею. Отже, ні про яку рівність фактично не йдеться.
            Звісно, суди звертають увагу і на матеріальний аспект забезпечення дитини, проте навіть в цьому питанні, як правило, шальки терезів схиляються не на бік батька, а йому залишається сплачувати аліменти.
            З огляду на вищевказане, приймаючи участь у подібних спорах суду та сторонам необхідно зважати не тільки на матеріальний статок батьків, а й на те, скільки уваги та часу кожен з них може приділяти дитині та з ким у неї найбільший зв'язок (особиста прихильність) та інше (див. ст. 161 СК України). Цікавим є те, що ні Цивільний процесуальний кодекс України, ні Сімейний кодекс України не містять у собі норм, яким чином це має бути встановлено. Крім того, за своє життя встановлення судом думки малолітньої дитини я бачив, мабуть, тільки у американському кіно, хоча і ст. 12 Конвенції про права дитини, і ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей фактично зобов’язують суд дізнатись думку дитини.
    Не відкидаючи необхідності цього, я все таки з обережністю ставлюсь до подібної процедури з огляду на те, що батьки часто забуваючи про інтереси самого неповнолітнього, намагаються зробити з нього свого «спільника». Вважаю, що доцільно було б розробити процедуру співбесіди дитини за участю психологів для унеможливлення маніпуляцій з боку батьків.
     Цікавим в цьому сенсі є два кардинально протилежних за висновками рішень ВССУ.
Так, у справі за № 6-564цс17, від 12.07.2017 р. суд знехтував думкою дитини та послався на неможливість розлучення малолітньої дитини з матір’ю, а у справі № 499/1034/16-ц, від 06.12.2017 року зайняв кардинально протилежну позицію, наголосивши на необхідність врахування думки малолітньої дитини при вирішенні питання про місце її проживання.
 
      Слід також зазначити, що в судовому порядку місце проживання дитини може бути визначене тільки одне (або з батьком, або з матір’ю) див. рішення ВССУ від 28 травня 2016 р. у справі № 759/6044/15-ц. Проте, встановлення такого «режиму» проживання за графіком у обох батьків за домовленістю між ними нічим не заборонено.
 
     Друге питання яке часто виникає - це участь окремо проживаючого з батьків у вихованні дитини.
   Ситуація коли після розлучення один з батьків не дає другому можливості спілкуватись з дитиною є досить поширеною. Відповідно до ст. 158 СК України вирішення таких питань знаходиться у віданні органів опіки та піклування, тому саме до цих органів повинен звернутись першочергово той з батьків, що проживає окремо. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Проте, якщо воно не буде виконуватись тим із батьків, з ким проживає дитина, захист права можливий у судовому порядку.
    Так, той з батьків, чиї права порушені, може звернутись з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Розглядаючи справу суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а тому як сторонам так і представникам слід досить детально підійти для формування позовних вимог.
    Також слід зазначити,  що  судами неодноразово  виказувалась  позиція  відносно того,  що  під  час  розгляду спору суд не обмежений тими  видами участі,  які визначені рішенням  органів  опіки та  піклування. Отже, беручи до уваги фактичні обставини, суд  може змінити (встановити новий) вид та порядок участі у вихованні дитини, на що необхідно зважати при формулюванні позовних вимог.        
 
Окремо слід звернути увагу на те, що  відповідно до ст. 257 СК України, право спілкування з онуками мають також баба та дід, отже їх вимоги теж підлягають судовому захисту.
 
Добре коли і після розлучення батьки діють спільно в інтересах дітей. Однак часто  проблема  виникає навіть в такому питанні як  мандрівка з дитиною за кордон.
Відповідно до  Правил перетинання  державного кордону, у  випадку  виїзду  дитини у віці до 16 років за межі України у супроводі одного з батьків необхідно  мати  нотаріальну згоду  другого з батьків.
Звісно така  вимога не  поширюється  на випадки, коли  батько  помер, позбавлений  батьківських прав  або запис  про нього відсутній тощо. Проте ми  розглядаємо типові  випадки за  наслідками розлучення. Отже,  що робити,  якщо  для  вивезення дитини  вам необхідний дозвіл другого з батьків,  який  такого дозволу не дає?
Це залежить від того, яка  мета  такого  виїзду: це  виїзд на постійне  місце проживання  чи виїзд  тимчасовий для  відпочинку або лікування.
В першому випадку суди зазвичай стають на бік того з батьків, хто проживає окремо від дитини, оскільки це порушить його право на спілкування з нею. Тому навряд чи варто розраховувати на задоволення позову, якщо тільки ви не аргументуєте досить детально які інтереси  дитини пов’язані з таким виїздом. 
Що  стосується тимчасового  виїзду, то  як неодноразово  зазначали суди  вищих інстанцій, рішення  про надання  такого  виїзду  повинно  обґрунтовуватись  інтересами  самої дитини,  при  цьому  такі дозволи не можуть надаватись «взагалі», а  мають стосуватись конкретної  країни з  визначенням строку перебування дитини (для прикладу див.  рішення ВССУ від 16 березня 2016 р. у справі 6-33303ск15).
Якщо  ви  зіткнулись з такою ситуацією,  то при зверненні до суду вам необхідно буде:
- обґрунтувати відповідність  виїзду  інтересами дитини;
- довести  факт  ухилення другого з батьків від надання такого дозволу;
- визначитись  із  країною та  конкретним періодом  перебування  в ній.
Складнощів  з аргументацією у даному  випадку  не  виникне  тому,  якщо  ви  зробите  все  вірно - позитивне рішення  суду  вам  майже  гарантовано. Однак, з огляду  на  досить значні строки  розгляду  справ скажемо одразу, що  відпочити  з дитиною  по «гарячій» путівці вам навряд чи вдасться.
Це  далеко не  всі  питання,  які  виникають  між  батьками  відносно дітей. Інші  категорії спорів ми розглянемо у найближчих публікаціях.
 
 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]