Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

24.01.2017 15:17

Про Бутан ....і судову реформу

Ганна Вронська Суддя Верховного Суду

Чому ми звикли говорити про негатив, та не говоримо про позитив? Адже яке питання, така і буде відповідь. Чи лише відсутність інформації про недоброчесність, є свідченням доброчесності майбутнього судді?

Мало хто знає, що у Бутані, невеличкій гірській країні у Південній Азії, є Міністерство Щастя. Так, саме Міністерство Щастя (Gross National Happiness Commission). Можливо у цій країні також є низка численних державних органів з питань запобігання та протидії корупції, що формують та реалізують державну антикорупційну політику, та попереджають, виявляють, припиняють, розслідують та розкривають корупційні правопорушення тощо. Можливо.

Але саме гасло “Gross National Happiness is more important than Gross National Product” визначає внутрішню національну політику Бутану, а прагнення до щастя кожного громадянина країни є головною метою діяльності уряду цієї країни. До речі, це закріплено у статті 9 Конституції Бутану. Якщо ви бували в Бутані, ви знаєте, що це справді дивовижна країна, без корупції і злочинності, а самі бутанці - відкриті, гостинні, абсолютно не зіпсовані сучасним світом люди. І що дуже важливо, бутанці дуже чесні. Навіть, напрочуд чесні.

І тут варто замислитись. Про сьогодення в Україні та …про судову реформу.

У грудні минулого року було оголошено конкурс на посади суддів до Верховного суду. Однією з вимог до майбутніх суддів є доброчесність. З метою перевірки кандидатів Громадська рада доброчесності публічно закликала надавати інформацію про всіх кандидатів. І попри те, що інформацію просять надавати як позитивну, так і негативну, більший наголос все ж таки робиться на пошуку інформації, що свідчить саме про НЕдоброчесність кандидатів. Але хто ж тоді і у який спосіб збирає інформацію про ДОБРОЧЕСНІСТЬ? Наприклад , про принципову позицію судді під час розгляду складної справи, про доброчесну поведінку адвоката у буденному житті, про фахову віданність науковця тощо. Чому ми звикли говорити про негатив, та не говоримо про позитив? Адже яке питання, така і буде відповідь. Чи лише відсутність інформації про недоброчесність, є свідченням доброчесності майбутнього судді?

Чому не закликати широкий загал надавати інформацію, що свідчила б саме про доброчесність кандидатів? Впевнена, кожен знає такі історії, але чомусь не вважає за потрібне їх розповісти.

А ви? Ви знаєте такі історії?

Усі матеріали автора