Фонд автодоріг: хмарне майбутнє через недієздатність Ради

Уряд проявив ініціативу в питанні розбудови транспортної інфраструктури як потенційного локомотиву економічного покращення через розвиток логістичних артерій країни. Нам обіцяють нові робочі місця, потік вантажних перевезень і завантаженість видобувних, виробничих та ремонтних національних підприємств.

Так, під час спілкування з журналістами на лабораторно-виробничому комплексі ТДВ «Інтерхім» в Одесі прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив: «Є ідея, і вона заслуговує на реалізацію, створення єдиного Дорожнього фонду у складі Державного бюджету. Це буде спеціальний фонд, який буде наповнюватися з імпортованих нафтопродуктів. Ввозять, платять мито – це платиться у фонд. Далі цей фонд абсолютно прозоро і автоматично розподіляється, щоби кожне село, кожний район, кожна область отримала необхідну кількість грошей відповідно до кількості кілометрів доріг.

Ми створюємо сталий діючий механізм фінансування ремонту доріг, в якому будуть наповнюватися ресурси, і ми передаємо управління цими ресурсами на місцевий рівень».

Зміни, про які говорить очільник Уряду, мають пройти погодження через голосування у Верховній Раді у формі Закону, оскільки передбачають перегляд розподілу коштів державного бюджету.

Стосовно цього хочеться нагадати, що цією ж Радою, під головуванням цього ж Гройсмана в цьому році аналогічний за суттю законопроект не був підтриманий.

Так, проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення Державного дорожнього фонду України № 2725 від 24.04.2015 було відхилено 29.03.16.

Він, зокрема, передбачав внесення змін до Бюджетного кодексу України, а саме: доповнитися статею 242, якою передбачалося створення Державного дорожнього фонду України в складі спеціального фонду держбюджету.

Кошти цього Фонду повинні були спрямовуватися пропорційно: 60 % – на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення; 35 % – на автомобільні дороги загального користування місцевого значення; 5 % – на заходи з забезпечення безпеки дорожнього руху на мережі автомобільних доріг загального користування.

Передбачалося як безпосереднє фінансування Фондом відповідних потреб, так і субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення.

Крім того, щодо акумульованих коштів передбачалась можливість їх використання для виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток та утримання мережі автомобільних доріг загального користування; виконання заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху на мережі автомобільних доріг загального користування.

Залишки коштів спеціального фонду державного бюджету, що утворилися на кінець бюджетного періоду, можна було використовувати в наступних періодах для фінансування аналогічних потреб.

Джерелами формування Фонду були передбачені кошти спеціального фонду державного бюджету:

— кошти спеціального фонду Державного бюджету України, отримані шляхом залучення державою або під державні гарантії кредитів (позик) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Ці ж положення, ймовірно, і будуть збережені при внесення Урядом Гройсмана нового/старого проекту змін до держбюджету та Бюджетного кодексу України, оскільки зрозуміло, що на розвиток транспортної інфраструктури необхідні та будуть отримуватися запозичення.

Крім цього, джерелами визначалася плата за проїзд платними автомобільними дорогами загального користування державного значення, максимальний розмір та порядок справляння якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Іншими джерелами наповнення Фонду на час внесення законопроекту в Парламент визначалися такі:

— концесійні платежі за передачу автомобільних доріг загального користування державного значення в концесію (з ними в нас поки складнощі в реалізації, тому не варто розраховувати на такі відрахування);

— кошти фонду попереджувальних заходів Моторного (транспортного) страхового бюро України;

— акцизний податок із вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

— акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

— ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

— плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Однак цільове призначення цих коштів Верховною Радою України було змінено і вони в своїй більшості почали зараховуватися з кінця грудня 2014 року до Загального фонду державного бюджету.

Тепер для того, щоб втілити в життя усно-озвучений намір створення дорожнього фонду, необхідно знову вносити зміни до Бюджетного кодексу та визначити зарахування цих коштів на користь Спецфонду бюджету.

Відхиленим законопроектом передбачалось, що порядок спрямування коштів, перелік об’єктів загальнодержавного значення визначатиме Кабмін, а місцевого, відповідно, — облради.

Головним розпорядником коштів Державного дорожнього фонду України на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування державного значення мав стати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами (ймовірно, Мінінфраструктури), а на місцях – відповідні розпорядники, визначені рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласних та м. Севастополь.

Таким чином, загалом ідея не нова. Втім, чомусь, політичної волі для її реалізації цього року не знайшлося. Чи можемо ми розраховувати, що така воля знайдеться з подачі Гройсмана? Поки ні, бо за останні два тижні коаліція не спромоглася прийняти в Раді ініційовані вже новим Урядом проекти законів, які покликані забезпечити фінансування МВФ, але про це далі.

Акцент зроблено на тому, що на поточній сесії аналогічний за суттю законопроект вже відхилявся Радою.

Відповідно до Статті 107 ЗУ «Про регламент Верховної Ради України» законопроект вважається відхиленим, якщо запропоновані рішення на його підтримку не отримали необхідної кількості голосів народних депутатів.

Відхилений ВР законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Ради відповідного скликання. Відхилений законопроект знімається з розгляду з відповідним зазначенням про це в базі даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.

На сьогодні нагадаю, що триває четверта сесія ВР України VIII скликання, яка розпочалася в лютому 2016 року та завершиться (планово) у липні 2016 року.

Тому, по-перше, стан голосування за попередній законопроект; по-друге, стан голосування «коаліції» загалом; по-третє, законодавчі обмеження щодо розгляду аналогічних за суттю законопроектів у своїй сукупності дають можливість говорити, що якщо рішення про створення Фонду для розвитку транспортної інфраструктури і матиме місце, як явище загалом, то ймовірно, розглядатимуть його вже восени 2016 року, аби в бюджеті вже 2017 року було передбачено створення такого Фонду. Отож, восени вже має бути розроблений проект середньострокового бюджетування на період принаймні в три роки, поданий у Раду для розгляду та обговорення – бажано, і проголосований.

Крім цього, крім процедурних нюансів та складнощів у реалізації рішення про створення такого Фонду, є ще й матеріальний.

Пройдімось постатейно по звіту про виконання дохідної частини державного бюджету України за 2015 рік:

— акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів:

1. Бензин моторний для автомобілів — 3 198 536 239,19 грн;

2. Інші нафтопродукти — 1 492 248 662,33;

— акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції):

1. Бензин моторний для автомобілів — 6 934 387 065,19 грн;

2. Інші нафтопродукти – 12 118 112 039,28 грн.

Разом немало-небагато – близько 25 млрд грн (або ж майже 5 % доходів державного бюджету), додамо до цього також відомості про те, що близько 30 % ринку нафтопродуктів перебуває в тіні, й отримуємо суму близько понад 30 млрд грн.

Цю суму у видатках (на соціальні потреби, управління, держапарат тощо) за рахунок коштів Загального фонду держбюджету необхідно компенсувати іншими доходами у випадку створення відповідного Дорожнього фонду. І тому, в межах поточного року такий перегляд бюджетних витрат, ймовірно, не буде здійснений, а якщо при формуванні бюджету на 2017–2020 роки не знайдуть компенсаторів на вказану суму, то й у цей період роботу Фонду перенесуть на наше улюблене «завтра».