Комерційний облік послуг: щоб ви жили за лічильником!

Законопроект «Про комерційний облік комунальних послуг» (№4901) уже півроку приймають у другому читанні, і сьогодні таки планують розглянути. Життя за лічильником не дозволить маніпулювати кубометрами і Гкал ні виконавцям послуг, ні споживачам.

Якщо погуглити, більшість інформації про цей документ стосується запровадження 100%-го будинкового обліку: лічильники тепла мають бути встановлені протягом одного року з моменту набрання чинності законом, холодної і гарячої води – за 2 роки. Весь товар, який «зайшов» у будинок і відображений будинковим лічильником, має бути оплачений. Копніть глибше – квартирні лічильники теж треба поставити всім упродовж 3-х років.

Законопроект переводить постачальників і споживачів на інший рівень взаємодії. Це і детальні розшифровки рахунків, і впровадження білінгових систем, щоб мешканці могли відслідкувати поточне споживання, і відокремлення плати за обслуговування будинкових і квартирних лічильників із загальних тарифів. 

Опишу основні нововведення, які чекають нас після ухвалення проекту.

З’являється поняття оператора зовнішніх інженерних мереж. Ним є власник або той, хто користується мережами у різній формі (управляє, орендує, є концесіонером). Таким чином, ланцюжок доставки комунальної послуги виглядатиме так: виробник – оператор – виконавець – споживач. Оператор транспортує товар, і не зобов’язаний бути виконавцем. І тут виникає питання, що робити із законом 2014 року, відомим, як №1198, який загнав монополістів у квартири? Як його «відкотити» назад? Адже монополісти через силу наукладали прямі договори зі споживачами, хоча фактично є операторами, а виконавцями послуг де-юри мають стати Управителі чи ОСББ. 

Комерційний облік – це виключно будинковий лічильник. Індивідуальний лічильник у квартирі перетворюється на розподільний облік, його встановлення не потребує погоджень з оператором чи виконавцем. Власник квартири зобов’язаний упродовж трьох років встановити у себе лічильники гарячої та холодної води, а також теплової енергії (якщо це технічно можливо) та/або прилади-розподілювачі тепла з автоматичними регуляторами температури повітря в приміщенні.

Внесок (плата) за встановлення та обслуговування будинкових лічильників виокремлюється з тарифу. Раніше будинкові лічильники виконавці послуг (тобто монополісти) встановлювали, обслуговували і повіряли за рахунок інвестпрограми, яка була закладена у тариф. Всі споживачі платили середньозважену суму незалежно від того, є в будинку лічильник і як часто його ремонтують. 

Тепер цей внесок кожен будинок визначатиме індивідуально для себе. Він розстрочується на 5 років, мешканці сплачують його виконавцю послуг, а той – оператору, який встановив прилад. Будинковий лічильник стає співвласністю мешканців будинку так само, як дах, сходові клітини чи місця загального користування. 

Рахунки за послуги формуються на основі показань вузлів комерційного обліку, що розподіляються між усіма споживачами з урахуванням показань квартирних лічильників. 

Оплата за тепло – це:

Q загальне = Q опалення (Q квартир з розподілювачами + Q квартир без розподілювачів + Q місць загального користування) + Q гаряча вода (Q підігрів + Q циркуляція), де

Q квартир з розподілювачами визначається за приладами-розподілювачами тепла, якщо ними обладнані понад 50% помешкань

Q квартир без розподілювачів – це розкидання різниці нерозподіленого на інші потреби будинку тепла пропорційно до опалювального площі (об’єму)

Q місць загального користування розподіляється на всіх співвласників пропорційно о площі (об’єму) помешкання за методикою

Важливо, що співвласники можуть самі встановити поправочні коефіцієнти для розподілу тепла між окремими споживачами (у наріжних квартирах, або на перших і останніх поверхах). Це унеможливить ситуацію, коли квартира всередині будинку відключила опалення і догрівається за рахунок сусідів, а ті платять.

Оплата за воду – це:

V загальне = V полив клумб і газонів + V прибирання МОП + V квартир з лічильниками + V квартир без лічильників, де

V полив клумб і газонів і V прибирання МОП оплачується у складі внесків за утримання будинку та прибудинкових територій

V квартир без лічильників – це розкидання різниці нерозподіленого на інші потреби будинку об’єму води пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

Повірка та обслуговування квартирних лічильників води і тепла перетворюється на другорядне питання на розсуд споживача. Прилад обліку можна повіряти так, як у паспорті (через 3-4 роки), але не рідше 1 разу на 6 років. Тобто умови значно пом’якшені. Виконавець послуг має діло тільки до ваших приладів-розподілювачів тепла – може перевіряти їх із визначеною договором періодичністю.

Водночас повірку та обслуговування лічильників газу і електроенергії продовжать здійснювати газовики і енергетики за рахунок тарифів.

Вводяться штрафи. За необладнання будинків лічильниками та порушення термінів їхньої повірки оператору «світить» штраф. В залежності від правопорушення це може бути або 1% від загальної суми нарахованих місячних платежів, або 25-108 прожиткових мінімумів. Санкції можуть застосовуватися і до виконавця, якщо той сформував рахунок з порушенням чи перешкоджав споживачу у доступі до показників будинкового лічильника. Зібрані від штрафів кошти направляються у місцеві бюджети на програми енергозбереження.

У Кодекс про адміністративні правопорушення вносяться зміни про штрафи за приєднання будівель до зовнішніх мереж без лічильників, за самовільне втручання у роботу  комерційних вузлів обліку тощо. До статті Кримінального кодексу про штраф за викрадення тепло- та електроенергії шляхом її самовільного використання додається також крадіжка води.

Щоб реалізувати більшість із цих норм, потрібно швидко і якісно відпрацювати чимало методик і нормативки. Тільки тоді життя за лічильником дасть свої позитивні результати. Але пам’ятайте, що економить не лічильник, а ви!