блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
14.02.2018 11:07

Епопея створення Антикорупційного суду

Олександр Смішко Юрист компанії Hillmont Partners

Ця історія вже давно могла би бути Історією, прописаною з великої літери в калейдоскопі подій сучасної української держави. Історія, яка могла б надати своїм творцям чималий гандикап перед опонентами у передвиборчій гонці та створити неабиякий плацдарм для

Ця історія вже давно могла би бути Історією, прописаною з великої літери в калейдоскопі подій сучасної української держави. Історія, яка могла б надати своїм творцям чималий гандикап перед опонентами у передвиборчій гонці та створити неабиякий плацдарм для маневрів на політичній арені. Могла би, якби не одне, а багаточисленні, «але»…

Ідея створення Антикорупційного суду на офіційному рівні з’явилась ще у 2016 році та знайшла своє відображення в ст. 31 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Так званою «музою» виникнення такої ідеї впевнено можна вважати міжнародну спільноту. Адже ні для кого не секрет, що створення Антикорупційного суду є однією з вимог, визначеною в меморандумі України та МВФ.

З тих пір відбулось чимало подій: численні обговорення, дискусії, круглі столи, мітинги… Лунали незліченна кількість думок, аргументованих і не зовсім, як від прихильників ідеї створення Антикор суду, так і від їх опонентів. Були навіть зареєстровані два законопроекти (№ 6011 та № 6529) щодо створення даного судового органу, але жоден з них так і не був проголосований ВРУ (обидва проекти відкликано).

Апогей всього цього драматичного дійства припав на кінець 2017 – початок 2018 рр.: всього за декілька днів до нового року (акурат напередодні католицького Різдва) у ВРУ було зареєстровано президентський законопроект «Про Вищий антикорупційний суд» (проект № 7440 від 22.12.2017). 

В попередньому абзаці не випадково звертається увага, що законопроект було внесено за два дні до Різдва за григоріанським календарем. Існує думка, що ніби саме в цей час в Європі та США - які є «музою» ідеї створення Антикорупційного суду - політичне життя завмирає. Це, в свою чергу, дозволило на деякий час відкласти реакцію Заходу.

Однак, вже всередині січня 2018 р. МВФ та Світовий банк чітко та однозначно дали зрозуміти, що запропонований президентом проект закону є неприйнятним та не відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії.

У відповідь на критику міжнародних партнерів в АП заявили про відповідність поданого законопроекту рекомендаціям Венеціанської комісії та вимогам Конституції України. Зрештою, у президента пообіцяли врахувати рекомендації МВФ та Світового банку, а сам Порошенко наголосив на необхідності прийняття закону найближчими місяцями.

Після чергових тривалих перемовин, 07.02.2018 р. з’явилась новина про те, що Антикорупційний комітет ВРУ рекомендує ухвалити законопроект президента. Однак, з врахуванням низки рекомендацій.

І ось саме зараз, напевно, один з найважливіших етапів в історії створення Антикорупційного суду. Чи будуть враховані вимоги міжнародних партнерів? Чи не буде додано інших поправок, які можуть нівелювати усі старання МВФ та Світового банку? Врешті решт, чи проголосують за законопроект депутати.

Останнє питання створює неабияку інтригу. З одного боку народні обранці розуміють (принаймні, повинні розуміти), що створення Антикорупційного суду є ключовою вимогою Заходу. Не виконавши її, Україна ризикує залишитись без значної частини «допомоги». Про це прямо і абсолютно не завуальовано дали зрозуміти МВФ та Світовий банк.

З іншого боку, більшість депутатів розуміють, що створення такого органу буде прямою загрозою їхнього перебування на волі. Адже, завданням Антикорупційного суду буде розгляд справ, які стосуються саме топ-корупції. І якщо суд запрацює належним чином, кількість депутатів в парламенті може різко скоротитись.

З врахуванням існування такої дилеми, зазначені вище питання можна переформатувати і відобразити наступним чином – в якому вигляді буде проголосований законопроект про Антикорупційний суд? А простору для маневрів та маніпуляцій чимало.

До прикладу, одним із ключових питань, на яке звертали увагу міжнародні партнери та яке відображено у Рекомендаціях Венеціанської комісії, – це прозора процедура відбору суддів до новоствореного органу. При цьому, вирішальну роль в даному процесі повинна відгравати Громадська рада міжнародних експертів.

Відповідно до листа голови місії МВФ, в якому розкритиковано законопроект президента, негативне рішення стосовно кандидата на посаду антикорупційного судді від Громадської ради міжнародних експертів повинно бути обов’язковим для Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Натомість, проект закону № 7440 пропонує продублювати механізм добору суддів, який використовувався під час формування Верховного суду. Так, відповідно до законопроекту висновок Громадської ради міжнародних експертів щодо кандидатури судді матиме лише дорадчу роль та може бути «подоланий», якщо за це проголосують дві третини членів ВККС (11 з 16).

До слова, під час обрання суддів до Верховного суду, ВККС було подолано близько 60 % негативних висновків Громадської ради доброчесності. Як підсумок, до оновленого Верховного суду потрапила значна частина суддів, які не мали б працювати в цьому органі.

Цілком очевидно, що у МВФ чудово розуміють що саме означатиме існування норми, яка надасть можливість для ігнорування висновків Громадської ради міжнародних експертів. Тим більше, враховуючи досвід добору суддів до Верховного суду. Крім того, Фонд вимагає широкої участі експертів у процедурі добору суддів: як міжнародні організації, так і донори повинні мати можливість рекомендувати членів Громадської ради міжнародних експертів відповідно до рекомендації Венеціанської комісії.

В поєднанні виконання зазначених вище вимог МВФ дозволить «відфільтрувати» кандидатів в судді та могло б забезпечити створення справді незалежного органу.

В свою чергу, це розуміють і депутати ВРУ, для більшості з яких є вкрай невигідним існування непідконтрольного органу. Так, на думку окремих політиків, створення Антикорупційного суду нав’язують із-за кордону. А обов’язковість висновків Громадської ради міжнародних експертів буде мати своїм наслідком залежність Антикорупційного суду та його підпорядкованість Європі та США.

«На думку окремих політиків…». В переважній більшості, противниками створення Антикорупційного суду виступають ті самі політики, які вважають Майдан не революцією, а державним переворотом; які на четвертому році війни називають Росію не агресором, а стратегічним партнером; які ще до недавнього часу були активними членами партії регіонів. Словом, доволі показовий критерій поділу на прихильників та противників створення Антикорупційного суду. 

Замкнути вертикаль.

За задумом, Антикорупційний суд повинен стати заключною ланкою в структурі антикорупційного тріо «НАБУ – САП – Антикорупційний суд». Належна діяльність вказаних органів мала б забезпечити здійснення швидкого та ефективного розслідування корупційних злочинів.

Незважаючи на певні негаразди у відносинах між НАБУ та САП, можна стверджувати, що новостворені антикорупційні органи за перші роки роботи продемонстрували непогані результати. В контексті цього варто було б згадати гучні затримання та спецоперації, проведені детективами НАБУ: справи Онищенка, Насірова, Мартиненка, бурштинових магнатів Розенблата та Полякова... Усі із наведеного списку належать до когорти так званих «топ-політиків».

При цьому, нам всім добре відомо, чим закінчились вказані гучні справи, остаточну крапку в яких мав би поставити Антикорупційний суд. 

Однак, допоки подібні справи будуть розглядатись теперішніми суддями, до яких є чимало запитань, цілком ймовірно, що ми почуємо ще не про одне гучне затримання або спецоперацію НАБУ. Але чи буде результат?

Подібну думку висловив і голова НАБУ Артем Ситник, який заявив, що «без створення антикорупційного суду, який буде розглядати справи не роками, а в розумні строки, вся наша робота [НАБУ та САП] не буде мати жодного сенсу».

За словами Артема Ситника, на сьогоднішній день арештовано мільярди гривень, які можна було б повернути державі. Однак за відсутності вироків та прогресу по даних справах вирішення питання про повернення даних коштів та справедливе покарання винних осіб в теперішніх судах неможливе.

При цьому, варто зауважити, що важливою складовою ефективної роботи Антикорупційного суду буде розгляд ним справ, що стосуються саме топ-корупції. Про це зазначено все в тому ж листі МВФ: юрисдикція Антикорупційного суду повинна узгоджуватись із слідчою юрисдикцією НАБУ та САП. Всі випадки, пов’язані з корупцією та вищими посадовими особами, повинні розглядатись Антикорупційним судом. 

Такі ж положення містять і Рекомендаційні висновки Венеціанської комісії.

Однак, як і у випадку з призначенням суддів до Антикорупційного суду, проект закону президента не відповідає вказаним рекомендаціям. Так, відповідно до законопроекту новостворений Антикорупційний суд, по-перше, розглядатиме не всі справи НАБУ, по-друге, – займатиметься також справами інших правоохоронних органів, які не пов’язані з корупцією високопосадовців.

Однозначно, така невизначеність негативно вплине на ефективність роботи як новоствореного Антикорупційного суду, так і всього «антикорупційного тріо». 

В даній статті я розглянув лише два моменти, які є важливими для ефективної роботи Антикорупційного суду, та відносно яких однозначно будуть відбуватись політичні баталії. Очевидно, що таких важливих моментів та нюансів значно більше.

Хто отримає гору у згаданій битві та в якій кінцевій редакції буде проголосований законопроект про Антикорупційний суд – гаряче питання найближчого часу. 

Констатувати можна одне – в «найкращих» традиціях українського політикуму історія зі створенням Антикорупційного суду перетворилася у справжню епопею.

До слова, «епопеєю» в Стародавній Греції називали героїчний епос у вигляді циклів народних сказань, пісень і легенд, котрі оповідали про найвизначніші історичні події, легендарних та історичних осіб… (визначення із сайту Вікіпедії). Як правило, епопея розповідає про безжалісну, кровопролитну боротьбу ворогуючих «світу богів» та «світу героїв».

Так і у нас: замість прийняття вольового рішення та створення такого потрібного органу, навколо нього завертівся черговий виток боротьби «світу богів» та «світу героїв». От тільки не зрозуміло, хто є хто в цій битві. Зрозуміло одне – як і в Давньогрецькому епосі, роль звичайного простолюду зводиться до банального спостерігача?

Чи стане історія зі створенням Антикорупційного суду героїчною епопеєю (від слова «епос»), яку оспівуватимуть в майбутньому, чи перетвориться на еПОПЕЮ дізнаємось незабаром. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.