Цивілізований діалог з громадою: досвід Сходу

Реформи, що реалізуються владою України без попереднього обговорення з громадськістю та фахівцями, активізують соціальне невдоволення. Державою ширяться акції протесту. Люди обурені наслідками пенсійної, освітньої, медичної реформ, що грубо порушують конституційні права, позбавляючи українців якісного та безкоштовного лікування, гідної освіти та забезпеченої старості.

Не менший соціальний резонанс викликає незаконна забудова. Маючи особистий досвід протистояння разом із мешканцями Нижнього Печерська, які довірили мені захищати їхні інтереси в Київраді, можу впевнено свідчити про те, що зупинити хижацьку забудову історичного центру Києва вкрай важко. Але можливо!

На превеликий жаль, влада не хоче чути людей, а це створює соціальний дисбаланс, загострює конфлікт із громадою, нівелює довіру українців до керівних органів місцевого самоврядування, держави та політичної системи в цілому. Посадовці не розуміють того, що соціальні протести мають на меті не усунення діючої влади, а пошук конструктивного діалогу задля врахування потреб та думки громадянського суспільства у разі прийняття того чи іншого рішення.

До речі, практика цивілізованих взаємовідносин між владою та суспільством широко поширена й ефективно використовується майже в усіх країнах Сходу, незважаючи на форму правління:  розвинена демократія з традиційними цінностями Туреччини, авторитарний режим спадкової монархії Об’єднаних Арабських Еміратів чи модифікований соціалізм Китаю. Така форма діалогу відома як практика адвокації.

Я порівнюю Україну із країнами Сходу не випадково. Адже наші держави дуже схожі за демографічною складовою, різноманіттям національностей, духовних, культурних, релігійних і мовних традицій. 

На відміну від України, де адвокація використовується суто з точки зору реалізації інтересів бізнесу, коли промоція жодного бренда товарів не обходиться без рекрутування чи створення легіону амбасадорів, адвокатів брендів товарів та послуг, у країнах Сходу далеко не завжди показники економічного зростання є ключовою метою влади. Наприклад, поняття «національне щастя» у Бутані визначають завдяки показнику якості життя населення. У деяких країнах навіть впроваджують посади міністрів щастя і толерантності!

Дивно, але незважаючи ані на вплив традиційних цінностей авторитаризму, ані на політичний устрій, далекий від ліберальних ідеалів західних демократій, ані на високий ступінь концентрації влади, як науковець, який присвятив все своє професійне життя вивченню Сходу, можу констатувати – країнам Близького і Далекого Сходу вдалося започаткувати та підтримувати належний баланс інтересів влади та різних соціальних верств населення. Цей позитивний досвід мала б використати  Україна.

У будь-якій спільноті завжди виникають ідеї, що знаходять підтримку широких верств суспільства, і розумна влада завжди підтримує діалог із громадськістю. Таку владу я називаю відповідальною.

Наведу кілька прикладів. Трагедія на «Фукусімі» викликала велику стурбованість японської громади. Її вплив на владу привів до суттєвих змін у роботі підприємств галузі енергетики, посилення внутрішньої політики щодо безпеки та покращення роботи місцевої влади.

Враховуючи нагальну потребу суспільства Індії в забезпеченні якісною питною водою та раціональному природокористуванні, під впливом громади влада активно розповсюджує та впроваджує технології органічного землеробства, оптимізуючи питання зайнятості населення і відновлення ґ   рунтів.

Напрочуд показовий приклад успішної боротьби громади проти незаконної забудови належить Об’єднаним Арабським Еміратам.

Правитель Абу-Дабі шейх Халі ібн Зайд Аль Нахайян та його сім’я, яка є власником багатьох державних бізнесів, вирішили забудувати місце громадського відпочинку – набережну. У відповідь місцеві активісти вийшли на акцію протесту, сформулювавши чітку громадську позицію та звернувшись до шейха із проханням скасувати своє рішення щодо забудови єдиного місця відпочинку місцевих мешканців.  Врешті-решт шейх почув свій народ та  відмовився від власних намірів. Незважаючи на те, що в його руках сконцентрована вся повнота влади, керівник держави не порушив балансу соціальних інтересів. Так само шляхом відвертого діалогу з бізнесом в ОАЕ вдалося впровадити якісний та ефективний механізм податку на додану вартість. Тому ще раз акцентую увагу: розумна влада, перш за все, відповідальна перед громадою!

Повертаючись до проблем нашої країни, хочу зазначити, що цивілізована адвокація має величезний потенціал. Володіючи цим інструментарієм, українська влада може повернути довіру суспільства та почати разом відбудовувати державу шляхом впровадження серйозних реформ. Керівники України та лідери громадської думки мають послідовно проводити адвокаційні кампанії, керуючись інтересами суспільства, а не особистими  меркантильними намірами.

Громадські активісти мають пропонувати владі альтернативне бачення тих чи інших процесів, звертати увагу на проблеми, які для керівництва держави не є актуальними. Лідери громадської думки мають навчатися доносити ідеї до більшої частини населення, консолідувати суспільство з метою  впливу громади на прийняття владою державних рішень. У свою чергу, влада не повинна боятися людей, їй слід конструктивно реагувати на сучасні потреби соціуму.

Сподіваюся, що таких людей в Україні ставатиме все більше і саме навколо них гуртуватимуться небайдужі громадяни й експерти. Переконана, що лише завдяки взаємній повазі та порозумінню в нашій державі врешті-решт розпочнуться такі жадані зміни на краще.  А у нашому спільному домі запанують мир, спокій та злагода.