Багатовекторність турбулентної демократії

«Україна — турбулентна демократія, яку тримає за горло Путін», — так пишуть про нас європейські журналісти, обговорюючи, наприклад, хронічний газовий конфлікт з Росією.

І, очевидно, не випадково ряд західних оглядачів іноді ще називають нашу неньку країною так і не дозрілих помаранчів, натякаючи на повільно згаслі надії Великої помаранчевої революції-дискотеки.

Живучи в такій «банановій республіці» мимоволі відчуєш і себе «папуасом». Але папуас не є споживачем у сучасному значенні — йому неможливо постійно продавати... Відповідно, періодично, «між танцями», потрібно хоча б формально генерувати якісь суспільні орієнтири та політичні пріоритети, придатні для продажу електорату. Проте, слідуючи вірному для комерції принципу «диференціюйся або помри», політичні угруповання, що приходять на порівняно короткий термін до влади, прагнуть формулювати кожного разу «новий» шлях.

Так і народжується горезвісна «багатовекторність», якою звикли прикривати відсутність продуктивної стратегії створення національного бренду, розробленої на основі системи політичних і громадянських цінностей суспільства.