Стали відомі плани щодо тіньової приватизації ГТС

 
Передачі підлягають магістральні газопроводи; компресорні станції, в тому числі дожимні компресорні станції, газорозподільні та газовимірювальні станції;

 підземні сховища газу (ПСГ); майно сервісних підрозділів; автотранспорт, спеціалізований транспорт та інше майно, необхідне для ефективної роботи ПАТ "МГУ". Постанова набирає чинності через 10 днів з дня набрання чинності рішень Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма в суперечці між "Нафтогазом" і компанією "Газпром" за контрактами на період 2009-2019 років.

 
Оголошено відбір потенційних учасників в СП з управління українською ГТС. Основна вимога до потенційних кандидатів - гарантувати завантаження ГТС. Іноземному партнеру буде передано 49% акцій МГУ в управління (!) зі збереженням права власності на ГТС у держави. 

 
Голова Нафтогазу Андрій Коболєв та його іноземні партнери, наполягають на реалізації альтернативного сценарію. По-перше, відсутня вимога гарантії завантаження. По-друге, можливий варіант передачі 49% акцій СП у власність іноземного партнера. 

 
Юлія Тимошенко і «Батьківщина» виступають категорично проти тіньової приватизації української ГТС. Це ресурс, який належить народу і який здатний забезпечити підйом національної економіки. Фракція підготувала законопроект про заборону «дерибану» газотранспортної системи. Зараз він проходить процедуру реєстрації в парламенті. 

 
Єдина газотранспортна система України є національним надбанням та забезпечує економічну безпеку держави. 

 
Не зважаючи на те, що сьогодні в українському законодавстві містяться норми, які дозволяють бути Партнером ГТС лише компаніям з ЄС або США, немає жодної гарантії, що надалі контроль на українською ГТС не перейде до російського «Газпрому» або афілійованих з ним структур. 

 
Крім того, вартість української ГТС на сьогодні складає 300 млрд. євро, що дорівнює чотирирічному ВВП України. Також прибуток від транзитних контрактів складає 2 млрд доларів на рік. Україна має дбати про свій добробут та економічну безпеку. 

 
Хибним є твердження, що передача в управління української ГТС є міжнародним зобов’язанням України. Жодний міжнародний договір, який ратифікував український парламент, та жодна директива ЄС не містить вимог щодо передачі в управління української ГТС суб’єкту господарювання, що не перебуває в державній власності України. 

 
Відтак, з метою захисту національних інтересів, є необхідним унеможливити будь-яку передачу прав на ГТС – як права власності, так і права користування. 

 
Цікаві факти щодо української ГТС: 

Щорічні надходження до державного бюджету від транзиту російського газу перевищують 2 млрд дол.   Для порівняння: від МВФ за останній рік Україна одержала 1 млрд дол. 

 
2)    Нині наша ГТС — одна з найбільших систем у світі. У її складі понад 38,5 тис. км магістральних газопроводів, 72 компресорні станції (КС), 702 газоперекачувальні агрегати (ГПА). 

 
3)    Т ехнологічна потужність ГТС в західному напрямку на сьогодні становить 120 млрд кубометрів. 

 
4)    70% із коштів, одержуваних за транзит, "Нафтогаз" витрачав на інші (крім ГТС) цілі.   Нині "Нафтогаз" виділяє явно недостатньо коштів для ремонту та модернізації ГТС. До речі, керівництво Нафтогазу  у 2017 році подало в уряд проект фінансового плану на 2018 рік. Уряд його розкритикував.