Застосування штрафу та пені за порушення виконання зобов’язань

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею) , порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком . Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Як вбачається з наведеного легального визначення, чинне цивільне законодавство поряд з терміном "неустойка" вживає як однопорядкові терміни "штраф" і "пеня", які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою називаються штрафними санкціями.

Однак у ст. 546 ЦК України законодавець не встановив чітких критеріїв для визначення особливостей штрафу і пені та порядку їх обчислення і застосування.

Штраф як різновид неустойки зазвичай у договорах закріплюється у наступних варіантах, а саме:

а) штраф у конкретній грошовій сумі;

б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання або до невиконаної його частини;

в) штраф у розмірі вартості предмета зобов'язання;

г) штраф у кратному розмірі предмета зобов'язання.

Підставами застосування штрафу, є будь-які порушення зобов’язання, законодавством не визначено конкретного типу порушень, за які може застосовуватися штраф.

Особливістю пені як штрафної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження порушення.

Якщо говорити про сферу застосування пені, то законодавством передбачено її стягнення лише за порушення грошового зобов’язання.