Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
07.09.2017 14:43

Торпедування заборони торгівлі з окупованими територіями

Старший науковий співробітник Державної установи "Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України"

Новий осінній політичний сезон і нові нормативні ініціативи від виразників ідей окремих бізнес-кіл у Верховній Раді, які торпедують прийняті державою рішення щодо забезпечення економічної безпеки держави шляхом підвищення ціни окупації Донбасу Російською Ф

29 серпня 2017 року н.д. В.З. Рабіновичем («Опозиційний блок») на розгляд Верховної Ради України подано проект про припинення економічної блокади тимчасово окупованої території України реєстр. № 7047, яким пропонується, відповідно, « припинити економічну блокаду тимчасово окупованої території України в обмін на повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, у тому числі, із забезпеченням повернення повного контролю України за такими підприємствами на тимчасово окупованій території України». Цей законопроект можна оцінити як типовий інструмент «торгівлі» між власниками «націоналізованих» (прямо захоплених) підприємств та 1) Адміністрацією Президента і 2) кураторами окупаційної адміністрації на захоплених російськими військами та проросійськими іррегулярними формуваннями (найманцями) територіях.

Пояснювальна записка не містить нічого цікавого, так як в ній сконцентровані романтично-рожеві сподівання власників захоплених підприємств (по більшій мірі з вини самих власників-спонсорів «руської весни» на території Донбасу 2014 року), або у концентрованому виразі меседжі до влади щодо готовності кураторів відповідної «політичної сили» з РФ обговорювати питання «повернення» підприємств під юрисдикцію України. Причина чітко описана в самій Пояснювальній записці: «після «націоналізації» підприємств та тимчасово окупованій території України будь-які економічні відносини з «націоналізованими підприємствами» перейшли в площину економічних відносин з терористичними організаціями (це суттєвий прогрес, коли посібники політики РФ в Україні визнають свої «колег» з Донецька та Луганська терористами – авт.). В цих умовах політичне керівництво України прийняло рішення про припинення економічних зв'язків з захопленими терористами підприємствами». Вважаю (і на практиці це вже доведено), що таке прийняте рішення (див. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи із протидії гібридними загрозам національній безпеці України» від 15 березня 2017 року) цілком обґрунтоване та виправдане: окупант має нести вся тяготи забезпечення окупованих територій та їх населення відповідно до статті 55 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни (оголошеної чи неоголошеної).

Але й тут ніяк без перекручень. Автор вважає, що «На практиці акція блокади виявилась найбільш вигідною російській стороні, яка на тлі блокади змогла фактично перепідпорядкувати собі українські підприємства Донбасу і уникнути при цьому можливих додаткових санкцій. Таким чином, руками блокадників Росія нанесла відчутного удару по українській металургії та українській економіці загалом». Цікаво, яких таких санкцій уникнула РФ з приводу захоплення підприємств і що за «практика» була вивчена ініціатором законопроекту? Перетин контрабанди (медикаментів, засобів зв’язку, запчастин для незаконних збройних формувань та захоплених і фактично контрольованих ними підприємств? І з якого дива ці підприємства йменуються ненормативним (заполітизованим) терміном «українські»? Якщо мова йде про державні чи казенні підприємства, цей термін є більш-менш прийнятним, але якщо про так звані «підприємства приватного сектору», то вони, навіть, у своїй більшості не знаходились в українській юрисдикції в повному розумінні цього поняття. Знаходження «власників» в офшорах та відповідне ціноутворення на їх продукцію фактично для держави Україна прирівнює їх сьогоднішнє положення на окупованих територіях за вирахуванням, звісно, заробітних плат та податків з них. Це дійсно втрати для бюджетів всіх рівнів. Однак, повернемося до тези про зобов’язання окупанта нести витрати на забезпечення цивільного населення і все стає на свої місця. А «вигода» РФ хіба полягає в тому, що нести витрати з дотацій цих підприємств та забезпечення засобами до існування їх трудових колективів? Хоча якщо буквально вчитатися в наведений автором проекту аргумент про «вигоду», то стає зрозумілим, що окупантом цілеспрямовано здійснюється політики деіндустріалізації окупованої частини Донбасу (банальний розпил підприємств на металобрухт та вивезення найбільш цінного обладнання та кадрів до РФ на кшталт політики 3-го Рейху під час окупації території України 1941-1944 рр.). Політики окупаційної адміністрації щодо деіндустріалізації матиме довгограючий ефект на десятки років (деградація трудових ресурсів, соціальна напругу і безробіття, додаткове навантаження на бюджети всіх рівні тощо).

До речі, повертаючись до «акції блокадників», аргумент, наведений автором в обґрунтуванні законопроекту не має під собою нічого конкретного. Ще раз: рішення про блокаду прийнято на державному рівні! До чого тут спекулювання на різних політичних акціях? Державне рішення це не одноразова піар-акція, а комплекс всебічних заходів (див. згадане рішення РНБО України).

Проектом пропонується (!!!) «в обмін на повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, у тому числі, із забезпеченням повернення повного контролю України за такими підприємствами на тимчасово окупованій території України,  зняти обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію та відновити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей». І як це здійснити практично? Тобто всі основні пропозиції, сконцентровані в «законопроекті» мають таку ж характеристику. Всі подібні законопроекти мають одну смільну рису: основну «мантру» російської пропаганди: АР Крим «за дужками». Чому автор не пропонує аналогічний підхід і до захоплених в АР Криму підприємств? Наприклад, щодо державного Чорноморнафтогазу?

Звідки взялося це саме «повернення в обмін»? Мабуть, тут присутнє вульгарне трактування пункту 1 загаданого Рішення РНБО, відповідно до якого «…до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей». І тут розуміється «повернення контролю» не в контексті збереження окупаційної адміністрації поряд із підприємствами, що знову (за логікою законопроекту) діятимуть згідно із законодавством України, а саме в контексті деокупації (виведення російських та інших гібридних збройних формувань з території України, закриття кордону саме українськими прикордонниками тощо). Все інше – політичні спекуляції та маніпуляції на користь агресора.

«Крім того проект передбачає надання доручення Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом здійснити заходи щодо: забезпечення виконання цього рішення, відновивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення на умовах, визначених цим Законом; створення умов для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим Законом; вжиття додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку» . Тобто, проектом прямо передбачається відновлення фінансування та забезпечення окупаційної адміністрації грошовими коштами та матеріальними ресурсами. Це теж є ознакою законотворчого спаму (на перший погляд), але з дуже промовистим підтекстом.

Цей законопроект також є яскравим виразом загравання з електоратом напередодні осіннього політичного сезону, способом привернення ЗМІ щодо своєї «бурхливої діяльності» на тлі проб та помилок у «спробі вирашення конфлікту на Донбасі» із урахуванням інтересів як причетних до цього бізнес-кіл, так і кураторів окупаційної адміністрації на територіях Донецької і Луганської областей.

Вирішення питань деокупації окремих районів Донецької і Луганської областей має відбуватися зовсім в інший спосіб з урахуванням інтересів, передусім, Української держави та Українського народу, а не окремих бізнес-кіл та окупаційної адміністрації, створеної РФ. А заборона торгівлі та переміщення товарів через лінію зіткнення у обох напрямках є ефективним інструментом підвищення ціни окупації територій за умов несприятливого економічного становища самого агресора, яке із місяця в місяць погіршується. Надмірні трати на окуповані території рано чи пізно переважать геополітичні зиски для агресора, а ефективна блокада окупованих територій неодмінна складова цього процесу. Тож, законопроект № 7047 є явно антиукраїнським, не виражає позицію більшості населення України та має ознаки злочинного діяння (нажаль, Кримінальний кодекс не достатньо досконалий ще в цьому питанні).

Окремим політичними силам слід зрозуміти та прийняти те, що державницькі рішення щодо економічної безпеки держави є звершеним невідворотнім фактом, та сконцентрувати свою увагу на таких речах у законотворчій діяльності як уникнення соціальної напруги у зв’язку з можливою додатковою хвилею переселенців у зв’язку з суттєвим погіршенням соціально-економічного стану на окупованих територіях (адже це, передусім, їх електоральне поле на розвалинах колишньої Партії Регіонів), реформування та підвищення прозорості на ринку енергоносіїв (передусім, енергетичного вугілля), подальшого розвитку вугільної промисловості та нарощування видобутку енергетичного вугілля необхідних марок на території України тощо. Але, це, мабуть, не вкладається в концепцію розгойдування політико-економічної ситуації в країні та не відповідає інтересам окремих бізнес-кіл – спонсорів даної політичної сили, до якої належить автор законопроекту. Ну а цей законопроект № 7047 заслуговує на відхилення ще на стадії розгляду у відповідному комітеті – Комітеті з питань економічної політики. 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]