Декодифікація господарського законодавства набирає обертів

13 травня 2016 р. членами Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України (голова Комітету н.д. А.Іванчук) було зареєстровано проект Закону України про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (реєстраційний № 4666), яким пропонується вдосконалити регулювання відносин, що пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. При цьому автори апелюють до європейського досвіду та невідповідність вітчизняного законодавства «із нормами та концептуальними підходами, характерними для законодавчих актів Європейського Союзу та країн-членів ЄС». А якщо концептуальний підхід в країнах-членах ЄС полягає в тому, що саме ці відносини в першу чергу підлягали кодифікації в одному акті (кодексі чи окремому законі), то про який «досвід» йде мова? Вірус пересмикування європейського досвіду є притаманним чиновникам МінЮсту, то, мабуть, він поширився і на народних обранців (або реальних авторів проекту Закону)? Автори між строк зазначають, що вдалий приклад декодифікації господарського законодавства шляхом прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» надихнув їх на продовження підривної діяльності. А прийняття окремого Закону про товариства з обмеженою та додатковою діяльністю (і звісно, виключення відповідних норм з Господарського кодексу) «забезпечити необхідну гнучкість регулювання, усунути існуючі в діючих актах дублювання та розбіжності, та дозволить значно покращити інвестиційний клімат та умови здійснення підприємницької діяльності». Традиційним в проектах законів стало уникнення терміну «господарська діяльність» та його заміна терміном, хоча і близьким за змістом, але все ж таким, що не в повній мірі характеризує сутність діяльності господарських товариств (мається на увазі «підприємницька діяльність»). Більш того, з подачі МінЮста та його «радників» почав з’являтися замінник «комерційна діяльність», під який намагаються (окрім новомодних тенденцій на іноземні слова) заштовхати все, що заманеться авторам проектів чи будь-яких законодавчих ініціатив, які походять не від суб’єктів таких ініціатив за законом. Уникнення терміну «господарська діяльність» є одним з прийомів декодифікації господарського законодавства.

Розділ «техніко-юридичні аспекти» пояснювальної записки до проекту розпочинається цитатою проф. С.С. Алексєєва, який був досить жорстким противником концепції господарського права. Це дещо викриває можливих співавторів проекту Закону про товариства з обмеженою та додатковою діяльністю. «Осознана» декодифікація господарського законодавства походить, як правило, безпосередньо від представників науки цивільного права, які органічно не сприймають процеси кодифікації господарського законодавства та концепцію відповідної науки. «Неосознана» декодифікація походить від молодшого покоління, яке оперує поверхневими знаннями про правову систему України та тенденції правового регулювання господарської діяльності в Європейському Союзі не дивлячись на досить авторитетні (в т.ч. іноземні) вищі навчальні заклади, які, начебто, своїми дипломами мали б засвідчити відповідну кваліфікацію. Наявність диплома не гарантує уміння користуватися своїми знаннями та не засвідчує можливості особи до аналітичної діяльності відповідних тенденцій та базових принципів правових наук, розвитку правової системи України тощо.

Вже традиційним стало те, що проекти законів та обґрунтування до них готують люди, які за своєю спеціальністю (здобутою освітою чи науковим ступенем) є сторонніми до питань модернізації господарського законодавства, однак, які наполегливо (а може і не безкорисно) пропонують свої послуги суб’єктам законодавчої ініціативи та іншим державним інституціям відповідальним за цю сферу діяльності. «Розробники намагалися уникнути як декларативних, так і дублюючих норм, мінімізувати можливість виникнення конфліктів з іншими законами». Яким чином? Наведена цитата та Порівняльна таблиця до проекту зразу ж нам надають відповідь на це питання: шляхом виключення відповідних норм з Господарського кодексу України, косметичним «ремонтом» дублюючих відповідників, непритаманних предмету регулювання Цивільного кодексу України. Проектом, зокрема, пропонується внести зміни до статті 79 (залишаються «скромна» частка від частини 1 зазначеної статті доволі загального змісту, що все регулюється відповідно нормам пропонованого Закону), виключити статті 80, 82-92, 207 та частину 2 статті 208 ГК. З Цивільного кодексу при цьому виключаються статті 140-150 поряд із внесенням змін до ряду його статтей, що є логічним.

Загалом, пояснювальна записка містить детальний аналіз положень ГК та ЦК, зарубіжної практики тощо. Серед тексту проскакує доволі ґрунтовна критика положень Цивільного кодексу (все ж відчувається, що це продукт колективної праці).

«Сіль» полягає в тому, що проект зареєстровано членами Комітету з питань економічної політики, який визначений як головний Комітет щодо цього проекту Закону, а, отже, не треба володіти надздібностями, щоб спрогнозувати позитивний висновок від Комітету з метою винесення його на розгляд до сесійної зали. Звісно, до проекту буде ще висновок Головного експертного управління, яке сконцентрує увагу на техніко-юридичних аспектах проекту без урахування стратегічного напряму розвитку господарського законодавства – його кодифікації на противагу множенню нормативно-правових актів та зниження регулюючого потенціалу Господарського кодексу шляхом виключення десятка його статей із одночасним «косметичним» редагуванням положень Цивільного кодексу. Однак, Головне експертне управління не раз ставало на заваді виключення норм із ГК вказуючи на його системоутворюючу роль щодо масиву господарського законодавства. Чи стануть запобіжниками «декодифікації» господарського законодавства Комітети з питань правової політики та правосуддя, з питань промислової політики та підприємництва, а також з питань європейської інтеграції покаже час.

Нещодавно А.Іванчуком було зроблено заяву про готовність подати на розгляд Верховної Ради проект щодо скасування Господарського кодексу України без усіляких там публічних обговорень, круглих столів та виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» тощо. Власне, на цьому базується твердження про застосування комплексу прийомів щодо декодифікації господарського законодавства всупереч думок наукової громадськості та європейському досвіду. Поява таких проектів – козир в руках тих, хто виступає за скасування ГК з причин відсутності оригінального нормативного матеріалу в ньому.

Отже, множення нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, правовий статус суб’єктів господарювання є апробованим засобом декодифікації господарського законодавства. Неодмінною складовою таких проектів є «Перехідні положення», якими свідомо «вимиваються» норми з Господарського кодексу із залишенням їх відповідників у Цивільному кодексі у майже незмінному вигляді, начебто, з міркувань усунення улюбленого цивілістами «дуалізму правового регулювання» як аргументу на користь скасування ГК поряд із очевидним зниженням його регулюючого потенціалу. Місце всіх норм, що визначають правовий статус суб’єктів господарювання (в т.ч. і акціонерних товариств всіх видів), в Господарському кодексі України, а не по десятках актів законодавства, що намагаються запропонувати нам народні обранці всупереч логіці та курсу на спрощення законодавчої бази. Слід сказати, що норми в проекті є досить збалансованими та являють собою майже відмінний нормативний матеріал і за нескладного техніко-юридичного редагування можуть бути перетворені на норми Господарського кодексу України із одночасною заміною назви розглянутого проекту Закону на «проект Закону України про внесення змін та доповнень до Господарського кодексу України щодо правового статусу окремих видів господарських товариств». В проекті немає традиційної статті з визначенням термінології, що підвищує можливості внесення даного нормативного матеріалу саме до ГК, або використання при підготовці нової його (Кодексу) редакції.