Новий прапор Криму

Діяльність окупаційної адміністрації Криму та Севастополя зганьбила всі автономістські надбання місцевих громад АРК, поховала надію на всебічний економічний та культурний розвиток, надію на культурне відродження Кримськотатарського народу на історичній Батьківщині. З сумом слід констатувати, що проблемами окупованого півострова влада опікується лише під натиском громадськості не полишаючи спроб знехтувати думкою тієї ж громадськості, коли мова іде про бізнес інтереси окремих груп осіб, в т.ч. щодо товарної блокади Криму. Але чи такі вже складними є кроки адміністративного характеру, які, по суті, не потребуватимуть значних витрат дефіцитного нині ресурсу – бюджетних коштів? До речі, чому кримські татари не можуть розраховувати на частину матеріальних благ лише тому, що частина з них знаходиться на окупованій території?

Які кроки маємо на увазі. По-перше, це розробка спеціального Закону України «Про подолання наслідків окупації території АРК та міста Севастополь» ще зовсім не розпочата, навіть, на концептуальному рівні. А всі (в т.ч. і окупанти, колаборанти тощо) мають наперед знати про правові наслідки повернення юрисдикції України на півострів. В цьому нормативному акті мають бути закріплені принципові речі, від яких би не відмовився як новий КабМін, так і наступні за ним. Чому і досі не доведений до логічного кінця та не прийнятий проект Закону України щодо припинення дії Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту та Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України ?

По-друге, питання створення вже сьогодні військово-цивільної адміністрації АРК та міста Севастополь має показати серйозність намірів та засвідчити те, що сформований спеціальний орган, здатний системно реалізовувати державну політику (зародок якої вже вимальовується) щодо подолання наслідків окупації. Наприклад, про які наслідки має йти мова? Відомо, що саме керченська переправа зіграла значну роль у проникненні окупантів на півострів з подальшим його захопленням, тож попри ймовірний економічний зиск, який був досить відчутним протягом роботи переправи, сприяв напливу відпочивальників з РФ тощо, переправа має бути закрита, її інфраструктура має зазнати зміну цільового призначення. Введення посади Міністр а з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб ( Вадим Черниш ) в склад нового КабМіну є добрим знаком, однак слід детально проаналізувати його компетенцію, коли буде видано відповідний нормативний акт з цього питання, бо є підозра, що діяльність такого Міністра обмежиться лише окремими окупованими районами Донецької та Луганської області, а Крим залишиться «за скобками» (відповідно до сумнівних трендів міжнародного ставлення до проблеми деокупації АРК).

По-третє. Які кроки слід зробити для відновлення (активізації) процесів національного відродження Кримськотатарського народу? Наприклад, чому вже зараз не приступити до створення Кримськотатарського Національного Університету як самоврядного державного вищого навчального закладу? Чому на базі розгромленого окупантами Кримського наукового центру НАН України не створити Інститут історії та культури Кримськотатарського народу (нехай поки що у вигнанні)? Не так вже й багато витрат, які, до речі, можна компенсувати цільовими грантами ЄС за тих умов, що, наприклад, КабМін поставить на державному рівні перед інституціями ЄС таку проблему. Але її ніхто не ставить, а інституції ЄС без озвучування проблеми збоку України грантні програми формувати не будуть (і не мають права).

Набір цих кроків передбачає лише проявлення ініціативи збоку владних інституцій і не слід боятися їх робити. Слід в такий тяжкий час усіляко допомагати всім без виключення громадянам України, вигнаним всілякими обставинами з їх постійного місця проживання. Особлива увага має бути прикута до тієї обставини, що культурне відродження Кримськотатарського народу було перерване окупацією так толком і не розпочавшись. А що ми зробили, щоб воно ні на мить не переривалось навіть окупацією?

Вибір та затвердження прапору АРК віднесено до компетенції Верховної Ради АРК, однак чому Законом України не змінити цей порядок та надати Криму справжній прапор визволення та культурно-національного піднесення, заснований на історичних кольорах Українського та Кримськотатарського народів? Такий прапор, що підтвердить історичну та територіальну єдність Народів, такий прапор, під яким Україна неодмінно повернеться на півострів? Проект такого прапору пропонуємо для обговорення.