Піднятися з дна!

Україна в рейтингу економічного свободи американського аналітичного центру Heritage Foundation посіла останнє, 44 місце в Європі, і 150 місце серед 186 країн світу. Про це йдеться на офіційному   сайті   центру . А що показує державна статистика?  Виробництво  в Україні знову скорочується. За підсумками 4 місяців 2017 року індекс промислового виробництва, за даними Держстату, впав на 2%. Тому я задумався, як же здійснити економічний прорив України? Як відійти від застарілої системи? Який досвід сусідів можна використати нам? Та чи можливе взагалі економічне диво по-українськи?

Полякам є чим похизуватись

Для того, щоб провести вдалі реформи, нам необхідно запозичувати позитивний досвід інших країн, але адаптуючи до сучасних економічних реалій України.  Наприклад, гарний досвід Польщі з її науковими парками та сімейними фермами. Та й економічні показники, не можуть не тішити поляків, адже темп розвитку економіки їхньої держави перевищив найсміливіші прогнози. За інформацією газети « Rzeczpospolita » економіка Польщі зросла до 4,4 %. Н а початку липня центробанк країни підвищив прогноз зростання ВВП на поточний рік із уже немалих 4,0 до 4,7 відсотка. Інфляція має знизитися до комфортабельних для центробанку 2,3 відсотка річних. Тож чому поляки змогли, а ми ні? Коли Польща вийшла із соціалістичного табору, в країні відбулися політичні та економічні зміни. Поляки відкинули досвід державного регулювання економіки. Натомість прийшла ринкова економіка і приватизація бізнесу. Країна пройшла крізь низку болючих реформ. Через три роки почав рости показник ВВП, підвищився рівень життя. Як і нинішні українці, поляки   в 90-х були переконані, що вугільна галузь, важка промисловість, кораблебудування – це хребет економіки, але з початком реформ виявилося, що це не так, всі ці гіганти соціалістичної індустрії – неконкурентоздатні. Ставку було зроблено на малий та середній бізнес. Тепер це рушійна сила польської економіки, який дає половину валового продукту, і в якому працює 70% працездатного населення.   Поляки скоротили кількість підприємств у всіх галузях, змінили структуру економіки. І з країни, де левову частку ВВП формували великі підприємства, вони стали країною, в якій левову частку ВВП ст ановить  малий і середній бізнес. Але чи не найважливішим, стало те, як відзначають в The Economist, що вперше в історії польське суспільство почало керуватися тими ж суспільно-політичними правилами й нормами , які притаманні західним країнам, зокрема: рівність перед законом, захист прав власності, свобода економічної діяльності, і, що цікаво, включення у бізнес-діяльність всіх прошарків суспільства. Нині, за підрахунками The Economist, Польща за темпами розвитку може претендувати на звання економічного лідера Європи.

Ставка на інноваційні підприємства Естонії    

Також для прикладу можна взяти, Естонію, в якій, як і в решті країн Балтії, розвинулася політико-економічна модель раціонального   підприємницького капіталізму   на противагу держав­но-монополістичному, який утвердився в Росії, та олігархічному – в Україні. Естонія вслід за іншими країнами Центрально-Східної Європи пішла шляхом розбудови ліберального ринку, орієнтуючись насамперед на держави Скандинавії. Це дало їй західні інвестиції і технології, від чого в підсумку виграла як влада, так і більшість населення, а не тільки купка людей. Таллінн зробив ставку на розвиток інноваційного підприємництва. Соціальні потрясіння перших років переходу від планової до ринкової моделі економіки були компенсовані загальним позитивним очікуванням суспільства щодо економічного й технологічного прогресу країни. Другий етап був пов’язаний із початком переговорного процесу з ЄС, в який Естонія ввійшла першою серед пострадянських країн, діставши ще 1997 року запрошення на вступ до Євросоюзу, а 2002-го – до НАТО. Чіткий курс на євроатлантичну інтеграцію створив консенсус серед еліти щодо необхідності запровадження дальших політичних та економічних змін, модернізації та вестернізації економіки й держустанов. Тож, не дивно, що за статистикою, р еформами задоволені понад 50% насалення Естонії.

Від ракет до кукурудзи – шлях України  

Який же шлях обрала Україна? Кланову, олігархічну модель, коли фінансово-промислові групи   (клани) шляхом зрощення з владою впливають на державне управління з метою захисту своїх бізнес інтересів. Які передумови становлення олігархічної системи в Україні? На мою думку, це непослідовна   економічна перебудова в державі   у 1990-ті роках (відхід від планової економію до   формування ринкових механізмів ); приватизація державних і комунальних підприємств   ; зрощення владних і бізнесових кіл. Ми кидаємось між залишками радянської економіки та неоліберальними концепціями. Але  якщо подивитися на радянську і західну капіталістичні системи, то можна побачити одну спільну рису — розуміння важливості виробництва. Але після розпаду СРСР, Україні, від комунізму захотілося перейти до іншої крайності — нового лібералізму, заснованого на ідеї, що зовсім неважливо, що ти робиш, важливо, що ти щось продаєш, наприклад сировину. Тому сьогодні, за офіційними даними,  український експорт на 70% складається саме із сировини. Насправді ж розумною опозицією комунізму є не лібералізм, а консерватизм, який зберігає ті інститути, які корисні, і ті практики, які успішні. В Україні був хороший наукомісткий виробничий сектор, і за 20 років вільного ринку він суттєво постраждав, ставши дорогим і невигідним. І з держави, що виробляє деталі ракет, ми швидко переходи мо до держави, що продає великі обсяги кукурудзи. Але чому ж та «кукурудза» нас не рятує?

Голод буває тільки в тих країнах, які спеціалізуються на сільському господарстві  

У державах Західної Європи і США лише 3% населення зайняті в сільському господарстві та повністю забезпечують потреби своїх країн і навіть торгують. На противагу в Україні 11%. При цьому субсидії та протекція держави зберігаються за цими галузями і в розвинених країнах. Дуже важливо досягати синергії між сільським господарством і промисловістю. Чим обробленішим буде н аш сільськогосподарський продукт, тим краще м и захищені. Свого часу таким шляхом пішла Австралія. Маючи переважно сільськогосподарську економічну орієнтацію, австралійці розвивають неконкурентний порівняно із США чи Європою сектор промисловості. Він створює інновації, необхідні для розвитку сільського господарства. Без промисловості сільське господарство деградує , нам потрібно це запам’ятати раз і назавжди.

Що ж нам робити?  

Україні слід проводити комплексні економічні реформи, змінити базову економічну модель і створити можливості для глибокої модернізації країни, підйому виробництва і рівня людського життя. Необхідно здійснити технологічну і структурну модернізацію суспільного капіталу, виходячи із запровадження новітніх базових технологій. Запровадження нових технологій забезпечить  зниження енергомісткості і трудомісткості національної економіки, динамічне збільшення частки галузей глибокої переробки, високу частку доданої вартості, а отже - високу конкурентоспроможність наших виробництв у світовій економіці. Необхідно мінімізувати банківські процентні ставки, стимулювати профіцит зовнішньо-торговельного обороту. Необхідно  перетворити корупційно-олігархічну систему функціонування економіки у ринково-конкурентну. Відтак зможемо збільшити частку інноваційних виробництв, зросте прибутковість економіки, накопичення на банківських рахунках та почнуться інвестиції у виробництво, з'являться нові галузі і виробництва на основі розширення малого і середнього бізнесу.  Такж державі необхідно докладати максимум зусиль, щоб втримати трудові ресурси - особливо освічених молодих людей, які з однаковим успіхом можуть знайти роботу як в Україні, так і за її межами. Н ам важливо їх зберегти, інакше разом з ними м и втрати мо й шанс на розвиток економіки .