Деякі питання відстрочення та розстрочення оплати судового збору

Щорічне зростання ставок судового збору призвело до істотного подорожчання послуг української Феміди.  Складно однозначно сказати чи є вказане одним з чинників зменшення кількості звернень до господарських судів, про що 03.02.2017 р. було проінформовано в ході засідання пленуму ВГСУ. Втім пригадується, що саме зниження рівня навантаження на суддів зі зростанням ставок судового збору було визначено як одну з цілей відповідних законодавчих змін.

Систематичне підвищення розмірів судового збору, а також виключення з числа "пільговиків" органів державної влади та місцевого самоврядування, вельми актуалізувало дослідження інституту відстрочення або розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору.

Правове регулювання.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» встановлено: «1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. 2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті».

Роз’яснення цих норм вміщені до п. 3 Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». Так, у пп. 3.1 цієї Постанови наголошено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII»).

Об’єкт дослідження.

З метою вивчення тенденцій застосування ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» ми звернулися до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, взявши матеріали практики Господарського суду Одеської області (далі – ГСОО) за основу дослідження. Загалом вивчено 46 ухвал, прийнятих ГСОО протягом 2016 р., з вище визначених питань, з яких:

15 ухвал про повне або часткове задоволення відповідного прохання;

31 ухвала про відмову у задоволенні відповідних клопотань.

Крім цього, нами вибірково проаналізовано матеріали практики Одеського апеляційного господарського суду (далі за текстом – ОАГС) та ВГСУ.

Аналіз судових актів про відмову в задоволенні клопотань свідчить про наступне.

Часто суди відмовляють в задоволенні відповідних клопотань з огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору (ухвала ГСОО від 18.01.2016 р. у справі №916/116/16, ухвала ГСОО від 18.01.2016 р. у справі №916/113/16, ухвала ГСОО від 26.10.2016 р. у справі №916/2503/16 та ін.).

Крім того, численною є практика відмови в задоволенні відповідних заяв з посиланням на те, що рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати є правом суду, а не його обов’язком, яке реалізується в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Так, ухвалою ГСОО від 05.09.2016 р. по справі№915/930/16 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «БІОНА ГРУПП» про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву повернуто. У зазначеній справі ТОВ «БІОНА ГРУПП» пред’явило позов до ПАТ «МАРФІН БАНК» про стягнення, і просило звільнити його від сплати судового збору з огляду на скрутне матеріальне становище.

Постановою ОАГС від 04.10.2016 р. вказану ухвалу ГСОО залишено без змін та зазначено, що відстрочення скаржнику сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об’єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позову у зв’язку з важким майновим станом сторони. Крім того, ОАГС погодився з місцевим господарським судом, що позивачем не доведено обставин свого складного фінансового становища, які свідчать про неможливість або утруднюють сплату судового збору, а суду не надано документів фінансово-господарської звітності підприємства, які містять відомості про стан активів та пасивів суб’єкта господарювання, не надано довідки про кількість рахунків підприємства та обіг коштів на цих рахунках. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази про відсутність зареєстрованого на ТОВ «БІОНА ГРУПП» рухомого та нерухомого майна.

Левова частка судових рішень ухвалюється з посиланням на те, що обмежене фінансування бюджетної установи або відсутність фінансування витрат зі сплати судового збору не є підставою для звільнення від його сплати.

Так, ухвалою ГСОО від 15.06.2016 р. у справі №916/1586/16 відмовлено в задоволенні клопотання Білгород-Дністровського об’єднаного управління ПФУ Одеської області (нижче – Управління ПФУ) про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву повернуто.  Суд зазначив, що оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов’язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Ухвалу ГСОО по цій справі №916/1586/16 залишено без змін постановою ОАГС від 19.07.2016 р., в якій наголошено: «Управлінням до позовної заяви не додано доказів (зокрема, кошторису видатків на 2016 р., на який Управління посилається в апеляційній скарзі) на підтвердження відсутності у бюджеті пенсійного фонду коштів на таку категорію витрат як сплата судового збору». Таким чином ОАГС звернув додаткову увагу на недоведеність прохання позивача.

Однак, ОАГС також зазначив, що «звільнення сторони у справі від сплати судового збору є у будь-якому випадку правом господарського суду, а не безумовним обов’язком, і чинне законодавство ніяких протилежних застережень з цього приводу не містить. Відтак, відмова суду у задоволенні клопотання (якщо сторона не має пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір») не може бути підставою для скасування відповідного процесуального документу господарського суду».  Клопотання Управління ПФУ про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на попередні судові рішення було відхилене і ухвалою ВГСУ від 31.10.2016 р.

Разом з тим, визначена справа №916/1586/16 особливо цікава висновками, наведеними в ухвалі ОАГС від 04.07.2016 р., якою було прийнято до провадження апеляційну скаргу Управління ПФУ на ухвалу ГСОО про повернення позовної заяви. Апеляційний суд за власною ініціативною відстрочив скаржнику сплату судового збору до прийняття постанови та вказав, що «судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану та ніхто не може бути обмежений у праві захисту своїх інтересів в суді».  Втім, зазначений випадок є скоріше поодиноким винятком, аніж тенденцією.

Схожий (з попередньою справою) сценарій відхилення на всіх рівнях (ГСОО, ОАГС і ВГСУ) заяви Управління ПФУ в Київському районі м. Одеса про звільнення від сплати судового збору повторений у справі №916/1746/16.

У розрізі складу Господарського суду Одеської області, який за досліджуваний період (2016 рік) відмовляв у задоволенні відповідних клопотань, маємо наступні дані:

Суддя Бездоля Д.О.	7 ухвал	Суддя Петров В.С.	3 ухвали
Суддя Желєзна С.П.	3 ухвали	Суддя Никифорчук М.І.	3 ухвали
Судді  Демешин О.А., Д’яченко Т.Г., Шаратов Ю.А., Літвінов С.В.	по 2 ухвали	Судді Власова С.Г., Петренко Н.Д., Рога Н.В., Смелянець Г.Є., Волков Р.В., Мостепаненко Ю.І., Зайцев Ю.О.	по 1 ухвалі

Аналіз практики повного або часткового задоволення клопотань.

ГСОО протягом досліджуваного періоду винесено 15 ухвал , які досить умовно можна поділити на такі групи:

7 ухвал – з підстав відсутності кошторисних видатків та відсутності бюджетних асигнувань для сплати судового збору у позивача – органу державної влади чи органу місцевого самоврядування;

2 ухвали – з підстав відкриття ліквідаційної процедури відносно позивача та оголошення його банкрутом (однією з цих ухвал судовий збір було зменшено);

6 ухвал – не містять розлогого обґрунтування прийняття судом відповідного рішення.

У розрізі складу ГСОО, який частково або повністю задовольняв відповідні клопотання, маємо наступні дані:

Суддя Бездоля Ю.С.	5 ухвал	Суддя Щавинська Ю.М.	3 ухвали
Судді Желєзна С.П. і Мостепаненко Ю.І.	по 2 ухвали	Судді Грабован Л.І., Гуляк Г.І. та Малярчук І.А.	по 1 ухвалі

Так, ухвалою ГСОО від 12.01.2016 р.по справі № 916/52/16 задоволено заяву РВ ФДМУ по Тернопільській області та відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Позивач надав суду докази сплати судового збору частково – в сумі 977,92 грн., а у позові виклав заяву про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення, яку обґрунтовано тим, що позивач повністю фінансується з Держбюджету України і здійснює видатки лише у відповідності до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністра фінансів України від 21.06.2012 р. №754. За кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюється сплата судового збору.

У відповідності до кошторису позивача на 2015 р. видатки для сплати судового збору передбачались в сумі 8000 грн., але, з врахуванням ще й того, що за даний позов позивач сплатив 977,92 грн. судового збору, відповідні кошти повністю використані. На підтвердження відсутності кошторисних видатків позивач додатково надав довідку ГУ ДКСУ у Тернопільській області щодо відсутності кошторисних призначень на сплату судового збору. З огляду на подані документи, суд відстрочив позивачу сплату частину судового збору в сумі 240,08 грн.

Подібні обставини (відсутність видатків на оплату судового збору на початку календарного року, поважність несвоєчасного затвердження нового кошторису видатків з огляду на бюджетні процеси, і т. п.) стали також підставами для винесення ухвали ГСОО від 25.01.2016 р. у справі№916/154/16 та ухвали ГСОО від 01.02.2016 р. у справі№916/218/16 (про задоволення заяв Одеської міської ради та відстрочення позивачу сплати судового збору), ухвали ГСОО від 11.02.2016 р. у справі№916/279/16 (про задоволення заяви Одеського обласного територіального відділення АМКУ).

Ухвалою ГСОО від 25.04.2016 р. у справі №916/1063/16 за позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Творчої художньої студії "Спілка чотирьох" (про виселення) судом частково задоволено клопотання та відстрочено сплату судового збору. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на відсутність видатків на сплату органом прокуратури судового збору.

У свою чергу, ухвалою ГСОО від 18.04.2016 р. задоволено заяву ТОВ «КЕПСТАР ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД» про відстрочення сплати судового збору у справі №916/988/16 за позовом про стягнення 27000,00 грн. Суд дійшов до висновку про обґрунтованість відповідного клопотання позивача з огляду на те, що з матеріалів вбачається відсутність залишку грошових коштів на рахунках позивача, так як останній є банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою ГСОО від 16.06.2016 р. задоволено заяву Спільного українсько-англійського підприємства (ТОВ) «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» (в особі ліквідатора – арбітражного керуючого) та зменшено йому розмір судового збору до 200,00 грн. у справі №916/1588/16 за позовом до ТОВ «ГРАДОКС» про стягнення майнового внеску в розмірі 4501028,84 грн.

Судом прийнято до уваги, що постановою ГСОО від 27.04.2016 р. підприємство «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Суд визнав вмотивованими посилання позивача на те, що сума судового збору у розмірі 67515,50 грн. є значною для банкрута, оскільки він перебуває у стані надкритичної платоспроможності, у зв’язку з чим до нього і застосовані заходи, передбачені в рамках справи про банкрутство. На підтвердження викладеного додано баланс підприємства-позивача, з якого вбачається, що всього за розділом 2 «оборотні активи» наявні грошові кошти в розмірі 200 грн.

Узагальнюючі висновки за результатами дослідження:

1. Законодавство та судова практика оперують оціночними категоріями «майновий стан» та «винятковість обставин майнового стану». Єдність (однаковість) підходів до застосування ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» відсутня.

Разом з тим, така однаковість в значній мірі загалом неможлива з огляду на відсутність чітких критеріїв, які можливо закласти в законодавство в якості регулювання інституту відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати.

2. Відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати є у будь-якому випадку правом господарського суду, а не обов’язком.

3. [Теоретична] можливість задоволення відповідного клопотання [на практиці]залежить, переважно та передусім, від суддівського розсуду того складу суду, на який справа буде розподілена відповідно до автоматизованої системи документообігу суду.

Поряд з цим, ключове значення має належність та допустимість доказів, якими заявник обґрунтовує своє клопотання. За відсутності послідовної, чіткої та повної доказової бази, зрозумілого пояснення обставин, якими заявник обґрунтовує винятковість свого майнового стану, розраховувати на задоволення відповідного клопотання в будь-якому випадку буде неможливо.

4. Ініціювання апеляційного та касаційного оскарження ухвал про відмову в задоволенні відповідних клопотань заявників та повернення позовних заяв позбавлене будь-якого сенсу.

Висловлюючи свою думку, наголошуємо. За існуючого стану економічних відносин господарським судам, за наявності достатніх підстав вважати, що учасник господарських відносин дійсно має складний майновий стан, а судові витрати є перешкодою на шляху до отримання ним судового захисту, слід частіше надавати доступ до правосуддя шляхом відстрочення або розстрочення оплати судового збору.  Протилежна позиція зумовлює ілюзорність права на судовий захист, особливо для значної кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва.