Жінки – самі політичні істоти!

Міжнародний жіночий день (8 Березня) початково, начебто, був днем протесту проти дискримінації жінок, які вимагали покращення умов праці, підвищення заробітної платні та надання виборчого права. Починаючи із 1857 року жінки відзначали свій день, привертаючи до себе увагу. Вони навіть іноді проводили сексуальні страйки проти чоловіків. Но, головне, чого добивались жінки, так це надання виборчого права??!

Дивно, але сьогоднішні жінки не дуже поспішають користуватись своїм виборчим правом, тому що вибирати іноді нема кого… При цьому, якщо у нас мало обирають жінок, то вибачаюсь у нас їх мало і висувають. Якщо уважно подивитись на співвідношення «висунуто» та «обрано», то жінки значно лідируватимуть перед чоловіками. Але ж якщо більшість чоловіків, що висуваються, впевнені у своїй здатності щось змінити у цьому житті, то більшість жінок, що їх висувають, покладаються на своїх покровителів. Тобто виборче право більшості жінкам необхідно було не для висування своїм представників, і це однозначно.

Час минав і поступово Міжнародний жіночий день перетворився на неполітичний захід. Сьогодні для нас 8 березня – це день краси, день весни, день жінок, день матері, день коханих, але ж ніяк не політичний день. Але виникає питання: а чи досягли жінки того чого бажали? Чи вони марно билися за свої права? І чи перестав 8 березня бути політичним?

Історично, у той час як чоловіки відповідали за полювання (войовничі баталії), жінки керували життям спільноти. Вони збирали дикі овочі та фрукти, готували їжу, оберігали вогонь, піклувалися про запаси, будували хижі, годували малят та ростили дітей. Жінки завжди були стабілізуючою основою будь-якої групи. Крім того, Жінка від природи – майстриня зваблення чоловіків. Тобто, якщо чоловік полював на здобич, то жінка завжди полювала на чоловіка! Проте, якщо чоловік свою здобич завжди десь шукав, то до жінок його здобич завжди приходила сама! Тому, природно, жінки не стали нехтувати своїм еволюційним подарунком і набагато швидше пристосувались до умов політичної боротьби у суспільстві.

Тобто, спочатку жінки билися за свої права і на ринку праці і у сім’ї. Але потім, мабуть, усе ж таки жінки зрозуміли, що у чистій політиці їм чоловіків не здолати, та необхідно застосовувати більш завуальовані методи. Однак з іншого боку, вони вже відчули владу після перших виступів 8 березня за свої права, і зрозуміли що вони на вірному шляху. Так, Жінки почали шукати нові форми впливу на ситуацію. І бачить Бог вони знайшли.

Вони таки примусили чоловіків визнати свої права і не лише на виборче право. Можна припустити, що Жінки боролись не за щось нове, а проти того що їх власне не влаштовує. Що конкретно їм потрібно, вочевидь, вони тоді ще не бачили.

Тобто, безперечно, коли жінки протестували проти дискримінації жінок та вимагали покращення умов праці, підвищення заробітної платні та надання виборчого права, вони перш за усе хотіли бути жінками, а не працівниками. З часом стало зрозуміло, що головний їх інструмент боротьби це вони самі: їх стан, їх характер, їхні очі...

Сьогодні 8 березня це день коли, як то кажуть, жінки перевіряють чоловіків на прихильність до себе як класу. Якщо ж чоловіки недостатньо уважать у цей день Жінок, то останні залишають за собою право не тільки на страйк.

Жінки і так знають що їх чоловіки кохають і жити без них не можуть, але ж вони примусили чоловіків цілий день про Це казати уголос! Це щось на зразок данини. Хіба це не вищий пілотаж політичного мистецтва?

Міжнародний жіночий день — це свято звичайних жінок. Своїм корінням він сягає в багатовікову боротьбу жінок за участь в житті суспільства нарівні з чоловіками. Але ж рівність чоловіків та жінок це ефемерне поняття. Вибачаюсь, але хтось завжди зверху, а хтось завжди знизу. Хтось проявляє ініціативу, а хтось користується надбанням природних даних. Щось не дуже слушно тут казати про рівність.

Або як можна порівняти красу та розум, чутливість та енергійність, вірність та екстравагантність… Щось отримуєш, а щось втрачаєш. Це рівнозначно, що порівнювати тону свинцю та тону пуху: за вагою начебто рівні, а ось за обсягом навряд чи.

Тому можна свідчити що жінки вибороли своє місце в управлінні суспільством. При цьому привілейоване місце! Жінки перестали бути дешевою робочою силою. І на 8 березня їм не пропонують підвищити зарплатню або видати нову уніформу – їм пропонують своє кохання.

Но що лякає у цій історії, так це те, що жінки у своїх прагненнях не зупинилися і продовжують свою політичну боротьбу за права. Тільки ж цікаво: чим чоловіки поступляться на цей раз???