Право власності підприємця. Дві позиції податкової служби

В цілях застосування податкового законодавства, при визначенні об’єктів оподаткування, великої актуальності набуває питання права власності. Кому належить майно? Фізичній особі чи фізичній особі підприємцю? Як підприємець повинен сплачувати окремі податки та збори, які стосуються майна? Як фізична особа чи як фізична особа підприємець? 

Масла у вогонь підливає податкова служба, висловлюючи свою жорстку фіскальну позицію у роз’ясненнях та узагальнюючих податкових консультаціях. Дві таких позиції я хочу розглянути у статті та спробувати з'ясувати, яка з них більш правильна та чи взагалі, є серед них правильна чи ні.

Право власності в цілях нарахування амортизації ФОП на загальній системі

На питання, чи має право підприємець на загальній системі оподаткування відносити до складу витрат амортизацію основних засобів, податкова служба відповідає, що не може. Аргументи такої позиції наступні: 

- Цивільний кодекс не встановлює такого суб’єкта права власності, як фізична особа підприємець; 

- витрати на амортизацію визначаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Оскільки підприємець його не веде, він не має право на витрати по амортизації. 

Як приклад, можна навести дві відповіді, які дає податкова служба у ЄБНЗ. Їх можна почитати тут та тут. 

До речі, щодо право підприємців на амортизацію, є таке собі рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року справа №2а-0570/15348/11, в якому суд зазначає, що хоч законодавство не зобов’язує підприємців вести бухгалтерський облік, але і не позбавляє його такого права. Таким чином, у разі ведення бухгалтерського обліку основних засобів, підприємець на загальній системі оподаткування має право на амортизацію. 

Проте, не амортизація є головною темою цієї статті. У своїй відповіді податкова служба стверджує, що Цивільний кодекс не встановлює такого суб’єкта права власності, як фізична особа підприємець. Йдемо далі.

Право власності в цілях сплати земельного податку платниками єдиного податку

Згідно пункту 297.1 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними у підприємницькій діяльності. На думку податкової служби належним доказом того, що земля використовується у підприємницькій діяльності, може служити лише факт оформлення державного акту на землю на фізичну особу - підприємця, а не на звичайну фізичну особу – громадянина. 

Тільки в такому випадку єдинник звільняється від сплати земельного податку. Така позиція висловлена, зокрема, в зовсім свіжому Наказі ДПСУ №1051 від 23.11.2012 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку – фізичними особами – підприємцями». Таку саму позицію податкова служба висловлювала і раніше, зокрема у листі від 06.03.12 №6535/7/17-3217. Кому лінь шукати, тексти цих документів можна почитати тут і тут. 

При цьому, згідно статті 80 Земельного кодексу суб’єктами права власності на землі приватної власності є громадяни або юридичні особи. Так само, як і в Цивільному кодексі, підприємці у складі суб’єктів права власності відсутні. 

До речі, зважаючи на Наказ ДПСУ №1051, одразу виникає питання, що робити тим платникам єдиного податку які оформили державний акт на землю ще до своєї реєстрації суб’єктами підприємницької діяльності? Я такі акти ніколи не оформлював, але чув, що це дуже довготривалий процес. Що робити таким підприємцям після того, як вони вирішать припинити підприємницьку діяльність, переоформлювати документи знову? 

На мою думку, для того, щоб платнику єдиного податку, який використовує землю у підприємницькій діяльності, не платити земельний податок, йому достатньо вказати адресу місцезнаходження земельної ділянки у свідоцтві платника єдиного податку у графі «місце провадження діяльності». 

Отже, в цілях нарахування земельного податку, податкова служба створює нового суб’єкта права власності на землю – фізичну особу – підприємця.

Що говорить Міністерство юстиції?

Є такий собі лист Міністерства юстиції Роз’яснення від 14.01.2011 «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства». Його текст можна почитати тут. В ньому є багато чого цікавого про питання права власності приватного підприємця. Але нас, в першу чергу цікавить наступна його частина:

Враховуючи наведене, слід відмітити, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою.

Висновки

1. Думаю, що вже давно не є новиною, що у деяких своїх роз’ясненнях податкова служба суперечить сама собі. Мабуть таке трапляється із за того, що роз’яснення по різним податкам пишіть різні посадові особи. 

2. Незважаючи на відсутність у законодавстві такого суб’єкта права власності, як фізична особа - підприємець, ФОП має право на амортизацію витрат на придбання майна, яке використовується у господарській діяльності. 

3. Для звільнення від сплати земельного податку підприємцю достатньо вказати адресу місцезнаходження земельної ділянки у графі «місце провадження діяльності» у свідоцтві платника єдиного податку. 

Думаю, що можна знайти ще багато прикладів спірного застосування поняття «право власності» фізичної особи у сфері підприємницької діяльності. Я навів лише два основних. Хто знає ще, прошу у коментарі.