Електронні перевірки. Що це таке?

У разі підписання закону №10687 від 03.07.2012 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів»та благополучного набрання ним чинності, окрім деяких позитивних змін для платників єдиного податку, в українському податковому законодавстві з’явиться зовсім нове поняття, аналогів якого досі не було. Мова йде про новий вид перевірок, які буде проводити податкова служба – електронна перевірка. У разі вступу в силу оновлених норм Податкового кодексу визначення цього поняття буде наведено у пункті 75.1.2.

Документальна невиїзна позапланова електронна перевірка - перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої суб’єктом господарювання з незначним ступенем ризику, до податкової служби за місцем обліку.Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки.

Пункт 85.2 ПКУ доповнено новим абзацем, згідно якого для проведення електронної перевірки платник податків подає до податкової служби в електронній формі (з електронним підписом) документи, які пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації.

У статті я не буду розглядати порядок проведення електронних перевірок, оскільки його ще просто не існує. Гадати просто немає сенсу. Натомість я спробую проаналізувати, кого будуть перевіряти, чим це може закінчитися та які наслідки спричинить введення нового виду перевірок.

Виходячи з визначення електронної перевірки тільки платник податків з незначним ступенем ризику має право на її проведення.

Хто відноситься до незначного ступеня ризику?

Згідно пункту 77.2 Податкового кодексу ступені ризику в діяльності платників податків поділяються на високий, середній та незначний. В залежності від ступеня ризику діяльності, податкова служба приймає рішення щодо включення платника податків до плану-графіку перевірок. При цьому, Податковим кодексом встановлені наступні обмеження:

Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану графіку не частіше разу на три календарних роки.

Платники з середнім ступенем ризику – не частіше разу на два календарних роки.

Платники з високим ступенем ризику – не частіше одного разу на календарний рік.

За якими критеріями визначається ступені ризику? Відповідь на це питання можна знайти у Наказі ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання» від 01.04.2011 року №190. Саме в цьому документі прописані критерії, яким повинні відповідати платники податків для віднесення їх до тієї чи іншої категорії ризику. Наприклад, для віднесення платника податків до категорії з незначним ступенем ризику, він має відповідати наступним критеріям (пункт 4.2.3 Наказу №190):

1) сума сумнівної (безнадійної) заборгованості перевищує 10 відсотків суми скоригованих валових витрат;

2) несвоєчасне нарахування та сплата податку на додану вартість;

3) адреса суб'єкта господарювання належить до адрес, які при державній реєстрації зазначаються як місцезнаходження багатьма юридичними особами;

4) збільшення суми податкового кредиту (ряд. 17 декларації з ПДВ) звітною податкового періоду порівняно з сумою податкового кредиту попереднього звітного податкового періоду на 10 млн. грн. або більше ніж у 2 рази та задекларована сума усього податкового кредиту складає 1 млн. грн. і більше;

5) збільшення суми податкового кредиту (ряд. 17 декларації з ПДВ) першого звітного податкового періоду більше або на рівні 50 відсотків суми статутного фонду для новоутвореного платника податку на додану вартість;

6) повторна реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість у разі анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу;

для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у сфері готівкового обігу, такі критерії:

1) перевищення (за даними суб'єкта господарювання) суми витрат за звітний період суми продажу на 10 відсотків;

2) значне відхилення сум виторгів господарського об'єкта порівняно з іншими господарськими об'єктами суб'єктів господарювання, які працюють на одній території, займаються однаковим видом діяльності і мають однакові умови отримання доходу;

3) негативна динаміка виторгів, тенденція до спаду, значне зменшення суми продажу порівняно з попередніми періодами;

4) перевищення суб'єктами господарювання граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року N 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

5) подання звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій з відсутністю виторгів по них більше, ніж за два звітних періоди;

6) проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного реєстратора розрахункових операцій, не пов'язаних з плановим технічним обслуговуванням.

Ознайомившись з вказаними критеріями виникає питання приблизно наступного змісту: чи всі платники податків поділені на три вказані критерії ризику, чи існує ще четверта категорія? Чи всі платники податків, які не потрапили до категорій високого та середнього ступеню ризику, автоматично потрапляють до категорії з незначним ризиком? Чи все таки існує ще одна категорія, яка зовсім не має ризиків? Відповідно, цю категорію суб’єктів господарювання зовсім не повинні включати до плану-графіку перевірок та проводити в них документальні планові перевірки.

Прямого підтвердження цього у нормативно-правових документах я ніде не знайшов. Знайшов лише непряме у журналі «Вісник податкової служби» за грудень 2011 року, № 48 (668), с. 7, в якому містилася відповідь на наступне питання: «За якими критеріями ДПС України поділяє підприємства на платників з високим, середнім чи незначним ступенем ризику?». Хто хоче почитати повну відповідь, може зробити це тут.

Я лише наведу основну фразу, яка нас цікавить: «Платник податків, який не використовує у фінансово-господарській діяльності схеми мінімізації податкових зобов’язань, схеми ухилення від оподаткування та сплачує податки своєчасно і в повному обсязі, тобто не має ризиків несплати податків, не включатиметься до плану-графіка проведення перевірок.»

Тобто, фактично, є дуже багато підприємств, які не відносяться до жодної категорії ризику та їх не включають до плану-графіка перевірок. Яким чином це відноситься до електронних перевірок? А таким, що документальні невиїзні позапланові електронні перевірки будуть проводитися тільки у зовсім незначної частки всіх платників податків, які відносяться до незначної категорії ризику згідно Наказу ДПАУ №190 та відповідають критеріям, які були наведені вище. Можливо це недолік закону, а можливо я просто помиляюсь.

За результатами електронної перевірки може складатися тільки довідка

Відповідні зміни внесені у пункт 86.1 ПКУ, а також статтю 86 доповнено новим пунктом 86.11, яким регулюється порядок оформлення довідки електронної перевірки, її вручення та підписання платником податків, а також надання заперечень до такої довідки.

Чи можуть у довідці електронної перевірки бути описані порушення податкового законодавства, які вчинив платник податків? Безперечно можуть. На це прямо вказує оновлений пункт 50.3 Податкового кодексу, згідно якого податкова служба має право на проведення позапланової перевірки у разі якщо платник податків не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства.

Електронною перевіркою встановлено порушення. Чи застосовується штраф?

Зі змісту оновленого пункту 50.3 ПКУ робимо висновок: за результатами електронної перевірки, якою встановлені порушення, платник податків має уточнити свої податкові зобов’язання. Та тільки у разі нездійснення цих дій, податкова служба може ініціювати позапланову документальну перевірку, описати встановленні порушення в акті та винести за його результатами податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов’язання.

Крім того, законом вносяться зміни до пункту 54.3.2 Податкового кодексу, яким визначається один з випадків, після якого податкова служба зобов’язана самостійно визначити грошове зобов’язання платника податків. Із вступом в силу змін, вказаний пункт буде виглядати наступним чином:

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності крім електронної перевірки платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Тобто, податкове повідомлення рішення за результатами електронної перевірки не приймається, а платнику податків надається можливість уточнити податкові зобов’язання.

Яким чином здійснюється уточнення податкових зобов’язань?

Подання уточнюючого розрахунку здійснюватиметься у загальному порядку відповідно до пункту 50.1 ПКУ. Це можна буде зробити як шляхом подання уточнюючого розрахунку (та сплати штрафу 3% від суми недоплати, а також пені) так і шляхом включення суми помилки до поточної декларації (та сплати штрафу 5% від суми недоплати, а також пені). Головне зробити це протягом 20 робочих днів після дати складання довідки.

Чи буде складатися за результатами електронної перевірки протокол про адміністративне правопорушення?

Мало не забув про адміністративну відповідальність, яку несуть посадові особи платника податків у разі встановлення в ході перевірки порушень податкового законодавства. Згідно пункту 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку тягне за собою штраф від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На мою думку, в цьому випадку протокол про адміністративне правопорушення буде складатися та передаватися на розгляд суду, адже електронною перевіркою будуть встановлюватися порушення порядку ведення податкового обліку. Принаймні, жодних підстав для його не складання мені не приходить на думку. Можливо, хтось, все таки, їх знайде.

Навіщо платнику податку подавати заяву?

Для чого платнику податків ініціювати у себе позапланову електронну перевірку? Навіщо йому проблеми з податковою службою? Виходячи з того, що написано вище, в електронних перевірках є значна користь. Податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься, штрафи не застосовуються (за винятком складання адміністративного протоколу), та платнику податків дається змога уточнити свої податкові зобов’язання.

Таким чином платник податків отримує змогу перевірити порядок ведення свого податкового обліку без ризику застосування штрафі у разі виявлення порушення.

На жаль, у разі вступу в силу закону, електронні перевірки будуть проводитися у платників податків не одразу. Підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу доповнено новим пунктом 16, згідно якого:

Електронні перевірки, проводяться для платників податків:

які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності – з 1 січня 2014 року;

суб'єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу – з 1 січня 2015 року;

інших платників податків – з 1 січня 2016 року”.

Висновки

Отже:

Документальна позапланова невиїзна електронна перевірка – це ПРАВО платника податків.

За результатами електронної перевірки складається довідка, але у ній можуть бути описані порушення законодавства платником податків.

За результатами електронної перевірки не може бути винесене податкове повідомлення – рішення.

У разі виявлення порушень, платник податків має подати уточнюючий розрахунок та збільшити/зменшити свої податкові зобов’язання.

У разі неподання такого уточнюючого розрахунку, податкова служба має право ініціювати позапланову перевірку.

У разі виявлення електронною перевіркою порушень, буде складатися протокол про адміністративне правопорушення.