Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
27.06.2017 11:08

Критика проекту Закону «Про комерційний облік комунальних послуг»

22 червня Верховна Рада прийняла за основу проект закону «Про комерційний облік комунальних послуг».

  22 червня Верховна Рада прийняла за основу проект закону «Про комерційний облік комунальних послуг».

Дозволю собі деякі міркування щодо цього законопроекту.

  1.       Щодо виникнення «права власності» на вузли комерційного обліку.

Тричі законодавець в тексті Закону зазначає, що вузли комерційного обліку належать на праві власності власнику (є спільною сумісною власністю співвласників) будівлі.

При цьому не урегульовано, на підставі чого виникає таке право власності. Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Але в даному випадку волею власників будівлі щодо набуття права власності на прибори обліку ніхто не цікавиться, лише констатується факт дивовижного виникнення права власності на прибори обліку. Чинним законодавством передбачені процедури платного примусового відчуження у власника майна (реквізиція), та безоплатного позбавлення права власності (конфіскація). Проте, законодавством України не врегульована можливість примусового набуття права власності. Навіть у випадку дарування речі обдарований повинен надати свою згоду на прийняття подарунку.

Зазначені проекти новел законодавства конфліктують з чинним законодавством та взагалі не узгоджуються з концепцією права власності, оскільки відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Але, в нашому випадку, виникає «іграшкове» право власності. Волю власника ніхто не питав, і право власності здійснюється виключно залежно від волі іншої особи. (Спів)власник вузла комерційного обліку має лише обов’язки:

Зобов’язаний встановити прибори обліку за власний рахунок або компенсувати вартість прибору обліку та його монтажу, за ціною, яку зазначить постачальник послуги.

Зобов’язаний забезпечити схоронність та страхування приборів обліку

Зобов’язаний за власний рахунок проводити періодичну повірку приборів обліку

Зобов’язаний надати вільний доступ до приборів обліку представникам постачальника послуги

Зобов’язаний за власні кошти проводити ремонт приборів обліку.

Остання вишенька на тістечку під назвою «нехтування правом власності» – «У разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди встановленню вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку» (ч. 3 ст. 3 цього законопроекту).

А чи є повноцінні  права у власника такого майна на володіння, користування та розпорядження? З урахуванням положень цього законопроекту, враховуючи положення ч. 3 ст. 6:

«Забороняється демонтаж вузла обліку, в тому числі комерційного, для обслуговування без його заміни на вузол обліку, укомплектований засобами вимірювальної техніки такого самого або вищого класу точності, крім випадків, коли такий демонтаж здійснюється у зв’язку з відмовою споживача в установленому законом порядку від надання відповідної комунальної послуги або проведення повірки (ремонту).»

Очевидно, що ні.

  2.       Щодо розмежування внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж

Законодавець в ст. 1 намагається розділити відповідальність оператора зовнішніх інженерних мереж, та обмежити відповідальність постачальника послуги лише межами зовнішніх інженерних мереж:

зовнішні інженерні мережі - зовнішні теплові мережі (крім мереж систем автономного теплопостачання), зовнішні мережі гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання), зовнішні водопровідні мережі (крім мереж систем автономного водопостачання) до вузла комерційного обліку;

11) оператор зовнішніх інженерних мереж - власник зовнішніх інженерних мереж, а в разі якщо зовнішні інженерні мережі використовуються іншою, ніж власник, особою або є безхазяйними - особа, якій такі мережі власником передано у користування (управління, господарське відання, оренду, концесію) або яка здійснює фактичне користування такими мережами для транспортування відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води;

4) вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під’їзді), обладнаній окремим інженерним вводом;

Проте, така позиція суперечить положенням ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

«4. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

5. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.»

 

3.       Щодо джерел фінансування придбання та монтажу вузлів комерційного обліку.

Законом передбачаються три шляхи фінансування встановлення лічильників в будинках, де відсутні прилади обліку:

Вузли обліку встановлюються виконавцем комунальної послуги, який розстрочує сплату внесків на п’ять років, або інший строк, за згодою сторін.

Співвласники будинку самостійно встановлюють прилади обліку за власний рахунок.

Фінансування з коштів місцевого бюджету.

Як ми бачимо, який би варіант не було обрано, в будь-якому випадку за встановлення лічильників заплатить кінцевий споживач. Законодавцем навіть не декларується можливість залучення коштів на цільові інвестиційні програми від третіх осіб.

  4.       Щодо здійснення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки.

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» в чинній редакції (ч. 4 ст. 17) чітко визначає:

«Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання

Проте, законопроектом пропонується нова редакція абзацу першого – третього частини 4 статті 17  Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»:

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб’єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання або за рахунок постачальника послуг комерційного обліку. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

  Щоб не гаяти час на аналіз редакцій, зверну вашу увагу на те, що згідно з п.10 ч. 1 ст. 1 законопроекту в обслуговування вузлів обліку включено також повірку, а відповідальність за сплату внесків за обслуговування вузлів обліку покладається на (спів)власникіа будинку.

Нагадаю, що станом на сьогоднішній день вартість повірки включено в чинні тарифи.  За умови прийняття цього законопроекту виникає питання щодо корегування тарифів в сторону зменшення, оскільки споживач має платити за повірку або в складовій тарифу, або окремо визначеними цільовими платежам.

  5.       Щодо (не)зменшення тарифів на комунальні послуги

Улюблена тема кожного популіста, але слід зазначити, що  у випадку прийняття цього закону повинно відбутися зменшення тарифів на комунальні послуги.

Наприклад, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у 2014 році затверджено Методику розрахунку втрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання. Згідно з п.2 цієї Методики, втрати питної води, зокрема, включають:

1) витоки питної води, у тому числі:

витоки при підйомі та очищенні;

витоки води з трубопроводів при аваріях;

сховані витоки води з трубопроводів;

витоки води з ємнісних споруд;

витоки води через нещільності арматури;

витоки води на водорозбірних колонках;

2) необліковані втрати питної води, у тому числі:

втрати води, які не зареєстровані засобами вимірювальної техніки;

втрати, пов’язані з невідповідністю норм водоспоживання до фактичної кількості спожитої води;

втрати, пов’язані з несанкціонованим відбором води з мережі;

технологічні втрати води на протипожежні цілі.

Як ми бачимо, значна частина втрат води після встановлення побудинкових приладів обліку буде обліковуватись, та відповідно, необхідно буде ставити питання про зменшення тарифів на водопостачання. Станом на сьогоднішній день втрати води в житлових будинках відрізняються приблизно від 10% від загального обсягу спожитої води в будинках з ОСББ, до 30% і більше в гуртожитках. У іншому випадку споживачі будуть двічі сплачувати за втрати води – один раз за втрати, передбачені в самому тарифі на водопостачання, а другий раз – за показами загальнобудинкового приладу обліку.

 

6.       Щодо «мертвих» норм законопроекту

  6.1. Стаття 1 надає визначення термінам, серед яких

9) комерційний облік комунальних послуг (далі - комерційний облік) - визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги;

НКРЕКП визначає вимоги щодо показників якості з централізованого постачання холодної води: повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску  води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

http://www.nerc.gov.ua/?id=19484

та централізованого опалення та постачання гарячої води повинні:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску  води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору;

 з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях  квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення  місць  загального користування будинку.

http://www.nerc.gov.ua/?id=19518

Технічно неможливо впровадити лічильники, які зможуть фіксувати якість та тиск води, або нормативну температуру повітря у приміщеннях квартири.

  6.2. В законопроекті в ч.1 ст. 2 амбіціозно декларується, що цей Закон регулює відносини щодо…

2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

Проте, вся 10 стаття законопроекту «Розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами» містить посилання на бланкетну (відсилочну) норму на неіснуючу «Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства».

  6.3. П. 9 ст. 4 позбавлений сенсу, оскільки абзаци 1 та 2 протирічать один одному:

9. Якщо на день набрання чинності цим Законом 100 відсотків самостійних об’єктів нерухомого майна у будівлі оснащено вузлами розподільного обліку витрат теплоносія (засобами обліку гарячої води) у системі опалення, встановленими відповідно до будівельних норм та проектної документації, вони можуть використовуватися для цілей розподільного обліку.

Оснащення систем опалення будівель для здійснення розподільного обліку теплової енергії вузлами розподільного обліку витрат теплоносія (засобами обліку гарячої води) забороняється.

 

Висновки: зазначений законопроект є таким, що порушує положення Конституції України, Цивільного кодексу України, та таким, що не вирішує завдання, які декларувалися законодавцем як мета прийняття такого закону.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]